Каплієнко-Ілюк Юлія ВолодимирівнаЮлія Володимирівна Каплієнко-Ілюк (нар. 27 січня 1975 р., м. Чернівці) – мистецтвознавець, доктор наук Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. БіографіяНародилася 27.01.1975 р., м. Чернівці. Навчалась у Чернівецькій музичній школі №2. Професійну освіту отримала у Чернівецькому музичному училищі ім. Сидора Воробкевича (1996). У 2001 р. закінчила Одеську державну консерваторію ім. А. В. Нежданової. У 2002-2003 рр. навчалася в магістратурі Одеської музичної академії, де здобула кваліфікацію магістра мистецтвознавця. Трудова діяльністьЗ 1994 р. працювала викладачем музично-теоретичних дисциплін у Чернівецькій музичній школі № 4, з 1998 р. – викладачем сольфеджіо, теорії музики, гармонії у Чернівецькому музичному училищі ім. С. Воробкевича, з 2003 р. – асистент, з 2010 р. – доцент, кафедри музики ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Навчально-методична діяльністьВикладає лекційні курси: «Історія української музики», «Народна музична творчість», «Історія зарубіжної музики», «Історія світової музики», «Проблеми сучасної музичної культури», «Аналіз музичних форм», профільні практичні дисципліни: «Сольфеджіо», «Гармонія», «Поліфонія». Наукова діяльністьЗ 2004 по 2009 р. – здобувач Одеської музичної академії. У 2010 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Музично-культурні взаємодії в процесі становлення української професійної музики XVII – XVIII століть» та здобула науковий ступінь кандидата мистецтвознавства. У 2017-2019 рр. – докторант Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової. Творча діяльністьАвтор понад 50 наукових публікацій у фахових виданнях України та міжнародних виданнях. Монографія «Українська професійна музика в контексті міжкультурних зв’язків XVII – XVIII століть» (Чернівці, 2013); наукові посібники: «Народна музична творчість», «Аналіз музичних творів», «Історія світової музики», «Поліфонія». Громадська діяльністьОчолює асоціацію діячів фольклору та етнографії Чернівецького обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia