Канал Дунай-Чорне море (Румунія)

Канал Дунай-Чорне море
Гирло	Чорне море
Притоки	Agi Cabul River^d, Agigea River^d, Cocoș River^d, Castelu River^d, Lazu River^d, Medgidia River^d, Nazarcea River^d, Nisipari River^d, Popa Nica River^d, Siminoc River^d, Valea Adâncă River^d, Valea Cișmelei River^d, Valea Plantației River^d, Valea Seacă River^d і Șerplea River^d
Континент	Європа
Країна	Румунія
Довжина або відстань	64 км
Канал Дунай-Чорне море у Вікісховищі

44°11′53″ пн. ш. 28°23′54″ сх. д.

Схема каналу, Дунай зображено синім, канал — червоним

Канал Дунай-Чорне море (рум. Canalul Dunăre – Marea Neagră) — судноплавний канал в Румунії, що сполучає Чорне море з судноплавною частиною русла Дунаю. Канал відгалужується від русла Дунаю в зоні старого порту Чернаводе (299,3 км Дунаю) і прямує платом Добруджа, через населені пункти Меджидія і Мурфатлар, що стали внутрішніми портами, до морського порту Констанца.

Основна лінія каналу завдовжки 64,4 км, сполучає порт Чернавода з портом Констанца, була побудована в 1976—1984 роках, тоді як північна лінія, відома під назвою Поарта Албе — Мідія Неводарі Канал (рум. Poarta Albă – Midia Năvodari Canal), завдовжки 31,2 км, між Поарта-Албе та Портом Мідія, була побудована у 1983—1987 роках[1].

Канал скорочує шлях до/з Чорного моря на 370 км (порівняно з маршрутом, що проходить через Галац та Суліну), а маршрут Чернаводе-Констанца скорочується на 400 км[1][2][3][4]. Є складовою водного шляху між Північним та Чорним морями через канал Рейн-Майн-Дунай та річки Дунай.

Опис

Канал розпочинається в Чернавода 44°20′48.7″ пн. ш. 28°1′22″ сх. д.(300 км Дунайський кілометр) та прямує до Аджиджа (44°5′59″ пн. ш. 28°38′20″ сх. д.), передмістя Констанці, на Чорному морі. У Поарта-Албе, відбувається біфуркація каналу — відгалужується північний канал, канальне з'єднання з нафтопереробним заводом «Мідія-Неводарі». Канал Дунай-Чорне море має довжину 64,2 км, ширину 90 м і глибину 7 м[2][4]. Мінімальний радіус кривизни — 3000 м. Північне відгалуження має довжину 31,2 км, ширину 50 м та глибину 5,5 м. Мінімальний радіус кривизни — 1200 м[1][4].

Щоб компенсувати рівень води між Дунаєм і Чорним морем, на каналі є чотири шлюзи: на початку траси в Чернавода (44°18′48″ пн. ш. 28°2′41″ сх. д.) в безпосередній близькості від атомної електростанції «Чорнавода», на узбережжі Чорного моря в Аджиджа (44°6′1″ пн. ш. 28°37′12″ сх. д.), наприкінці північного відгалуження на НПЗ «Мідія-Найводарі» (44°19′20″ пн. ш. 28°37′31″ сх. д.), а також середній течії північного відгалуження в Овідіу (44°16′16″ пн. ш. 28°32′44″ сх. д.).

А також два додаткових біля портових споруд у Меджидія (44°14′47″ пн. ш. 28°18′19″ сх. д.) та Мурфатлар (44°10′41″ пн. ш. 28°23′45″ сх. д.).

Пропускна здатність каналу для кораблів в один бік: вантажопідйомність до 5000 т, довжиною до 138,3 м, шириною до 16,8 м осадка до 5,5 м, а також для барж довжиною 296 м, шириною 22,8 м та осадка 3,8 м[4] Північне відгалуження має обмеження для суден: довжина — 119,4 м, ширина — 11,4 м та осадка — 3,8 м[4].

Історія

Перші проєкти будівництва каналу від Чернаводи до Чорного моря були відомі з 1837 року. Але в 1860 році була побудована залізниця «Чернавода-Констанца», що дозволило транспортувати товари до Чорного моря, ці плани були припиненні. До 1927 року румунський інженер Жан Штонеску-Дануре працював над проектом. Перші будівельні роботи розпочалися в 1949 році, коли кілька десятків тисяч ув'язнених, включаючи багатьох етнічних німців та політв'язнів, використовували в примусових трудових таборах. В 1953 році робота припинилася через брак коштів.

У період 1975—1984 років будівництво каналу було завершено управлінням будівництва Дунай—Чорне море, а північна гілка була побудована в період 1984—1987 роках. Було вийнято та перевезено 381 млн м³ ґрунту[1] (більше, ніж об'єм ґрунту вийнятий при будівництві Панамського та Суецького каналів)[5] Було укладено 5 млн м³ бетону при будівництві шлюзів та опорних стін[1].

Канал будували з причин національної безпеки, канал є повністю підпорядкований суверенітету Румунії, на відміну від Дунаю, який підлягає спільному суверенітету Дунайських країн. Принаймні, також було позбавлено впливу колишнього СРСР на вихід суден у море.

16 грудня 2023 року Україна на 9-й нараді сторін Конвенції Еспо в Женеві вирішила суперечку з Румунією щодо виконання її вимог при будівництві каналу[6][7]. Ця суперечка тривала з 2004 року, відколи Україна запустила плавання каналом в експериментальному режимі[8].

Див. також

• Канал Дунай-Чорне море (Україна)

Примітки

1. The history of the Danube — Black Sea Canal [Архівовано 10 січня 2018 у Wayback Machine.] at iptana.ro
2. Tibor Iván Berend, An Economic History of Twentieth-Century Europe, Cambridge University Press, Cambridge, 2006, pp. 155—156
3. Adrian Cioroianu, Pe umerii lui Marx. O introducere în istoria comunismului românesc («On the Shoulders of Marx. An Incursion into the History of Romanian Communism»), Editura Curtea Veche, Bucharest, 2005, Chapter 9.4, pp. 300—307
4. United Nations Economic Commission for Europe, Inland Transport Committee TRANS/SC.3/2003/3 [Архівовано 28 вересня 2009 у Wayback Machine.]
5. David Turnock, «The Danube — Black Sea Canal and its impact on Southern Romania», in Geo Journal 12:1 (1986), pp.65–79
6. Україна вирішила 20-річний спір з Румунією щодо каналу «Дунай-Чорне море». // Автор: Анастасія Ізвощікова. 16.12.2023, 22:06
7. Україна та Румунія розв'язали багаторічний спір щодо каналу «Дунай — Чорне море», — Міндовкілля. // Автор: Петро Залива. 17.12.2023, 00:20
8. Україна вирішила 20-річний спір з Румунією. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 грудня 2023.

Посилання

• Donau-Schwarzmeer-Kanal [Архівовано 10 грудня 2016 у Wayback Machine.], Sozialistischer Werbefilm