Трансильванські сакси
Трансильва́нські са́кси (нім. Siebenbürger Sachsen; трансильванська саксонська[en]: Siweberjer Såksen; рум. Sași ardeleni, sași transilvăneni/transilvani; угор. Erdélyi szászok) — етнічні німці, які складали основне населення історичної області Бурценланд в Трансильванії (сучасна Румунія). За всіма німецькими колоністами в Румунії закріпилася назва «сакси», хоча більшість виїхало не з Саксонії. Перші колоністи походили з Фландрії, Ено, Брабанта, Льєжу, Зеландії, Мозеля, Лотарингії та Люксембургу, розташованих тоді на північно-західних територіях Священної Римської імперії приблизно в 1140-х роках[4]. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918, згідно умов Тріанонського договору, Трансильванія була приєднана до Румунського королівства. Трансильванські сакси разом з іншими етнічними німецькими підгрупами в нещодавно розширеній Румунії (а саме банатські шваби[en], сатмарські шваби[en], бессарабськими німцями, буковинськими німцями, добруджанськими німцями[en] та ципсерськими німцями[en]) стали частиною ширшої німецької меншини цієї країни[en]. На сьогодні відносно небагато трансильванських саксів у Румунії, де за останнім офіційним переписом, проведеним у 2011 році, було зафіксовано 36 042 німців, з яких 11 700 - трансильванського саксонського походження[5]. Історичний огляд
Німецька колонізація Трансильванії розгорнулася в середині XII століття з дозволу угорського короля Гейзи II, який розраховував за рахунок залучення німецьких рудокопів розвинути місцеву гірську промисловість. Крім того, німецькі поселення навколо Германштадта (сучасне Сібіу) мали послужити буфером у разі нападу на Угорське королівство кочових орд зі сходу. Друга хвиля колонізації почалася в 1211 році, коли королем Андрашем II в Бурценланд були запрошені тевтонські лицарі, які залишились без діла після згортання хрестових походів. Для захисту від половців вони перекрили карпатські перевали фортецями і замками, такими, як Кронштадт (сучасний Брашов). Самостійність лицарів стривожила Андраша II, який в 1225 році наполіг на їх переселення в Пруссію (див. історію Тевтонського ордена). В 1438 році разом з мадярами і секеями сакси уклали Союз трьох націй, який тримав у своїх руках управління Трансильванією до кінця XVIII століття. Німецькі переселенці охрестили Трансильванію Семиграддям (нім. Siebenbürgen) за сімома побудованими ними в цих краях замками. Багато з фортець середньовічних саксів існують понині, а місто Шесбурґ (Сігішоара) як центр їх культури знаходиться під охороною ЮНЕСКО як пам'ятки Всесвітньої спадщини. У XVI столітті серед трансильванських німців поширилося лютеранство. Після переходу контролю над Трансильванією до австрійських Габсбургів (повстання Ференца II Ракоці), соціально-політичне становище саксів стало погіршуватися. Повзуча мадяризація та покатоличення суспільного життя примушували німецько-лютеранську меншість шукати союзу з румунським селянством.  Після Другої світової війни значна частина румунських німців емігрувала до ФРН. Німецький Семигород [6]
Галерея
Див. такожПримітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
