Казімеж Айдукевич
Казі́меж Айдуке́вич (пол. Kazimierz Ajdukiewicz; 12 грудня 1890, Тернопіль — 12 квітня 1963, Варшава, Польща) — польський логік, філософ, семантик. Доктор філософії (1912), доктор габілітований (1920), професор (1925). Дійсний член Польської АН (1952). ЖиттєписКазімеж Айдукевич народився 12 грудня 1890 року в місті Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна) в сім'ї заможного чиновника Броніслава Айдукевича та Магдалени Гартнер[9]. Закінчив «повшехну» школу в Кракові, після того батьки переїхали до Львова, де Казімеж у 1908 році склав матуру в гімназії[10] (за іншими даними, закінчив Тернопільську гімназію[11]). Навчався у Львівському та Ґеттінґенському (Німеччина, 1913—1914) університетах. Під час навчання вивчав філософію у Львові під керівництвом Казімежа Твардовського. У 1912 році захистив докторську дисертацію про категорії філософії Канта[12]. Слухав лекції Давида Гільберта та Едмунда Гуссерля у Ґеттінгені[13]. Під час Першої світової війни воював у австрійській армії на Італійському фронті, 1919—1920 — у польській армії. У 1920—1930-ті роки належав до Львівсько-Варшавської школи логіки і семантики. Працював доцентом кафедри філософії Львівського університету (1921—1925), професором Варшавського уніврерситету (1925—1928), завідувачем кафедри логіки (1928—1929) і професором (1939—1941) Львівського університету, завідувачем кафедри фізики Львівського медичного інституту (1944—1945, нині Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). Під час німецько-нацистської окупації працював службовцем, також викладав у підпільній польській школі. Був віце-президентом Міжнародного союзу історії та філософії науки. Від 1945 року — в Познанському університеті: завідувач кафедри теорії і методології науки (1945—1955), ректор (1948—1952). Від 1955 — професор кафедри логіки Варшавського університету й одночасно — завідувач відділом логіки Інституту філософії та соціології Польської АН, заступник директора цього інституту (1954—1961). Засновник і редактор журналу (1954—1963). Займався теорією та методологією наук, розробив семантичну теорію мови і теорію дефініції вислову, дав філософічну оцінку й тлумачення досягнень загальної та математичної логіки. Був одружений (дружину звали Марія). Разом вони переклали працю Рене Декарта (пол. Kartezjusz) лат. «Meditationes de prima philosophia» (Роздуми про першу філософію[en]) польською мовою Medytacje o pierwszej filozofii[pl]. Помер 12 квітня 1963 року у Варшаві (Польська Народна Республіка, нині Польща). СпадщинаДруком вийшло 115 праць Айдукевича польською, англійською, німецькою мовами і мовою есперанто. Серед них, зокрема:
Вшанування пам'яті1990 у Тернополі відбулися науково-методологічні читання, присвячені 100-річчю від дня народження Айдукевича (їх матеріали опубліковані). Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
