Кабанов Сергій Леонідович

Кабанов Сергій Леонідович
Старшина
Загальна інформація
Народження	27 травня 1971(1971-05-27) м. Тараща, Київська область, УРСР
Смерть	28 грудня 2016(2016-12-28) (45 років) с. Троїцьке, Луганська область, Україна
Псевдо	«Кабанчик»
Військова служба
Роки служби	2014—2016
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	54 ОМБр  «Київська Русь»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт Бої за Дебальцеве Бої на Світлодарській дузі
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Леоні́дович Каба́нов (27 травня 1971, м. Тараща, Таращанський район, Київська область, Українська РСР — 28 грудня 2016, с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Кабанчик».

Життєпис

Сергій Кабанов народився в місті Тараща на Київщині. До війни працював у столярній майстерні.

В липні 2014 року мобілізований як доброволець до 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», після підготовки на полігоні навчального центру «Десна» вирушив на фронт. Старшина, старший сапер — гранатометник інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Воював в районі Донецького аеропорту, обороняв Вуглегірськ і Дебальцеве під час найважчих боїв, на фронті був поранений у шию та після лікування повернувся до свого батальйону. 1 лютого 2016 підписав контракт на 5 місяців, а 1 серпня його подовжив.

Загинув 28 грудня 2016 року, близько 14:00, під час виконання бойового завдання неподалік села Троїцьке Луганської області («світлодарська дуга»). Бійці Грузинського національного легіону (3-й взвод, 3-я рота 25-го ОМПБ) провели успішну операцію «Сухумі», в результаті якої відвоювали висоту 164,6 у російських бойовиків. Українські сапери вирушили на розмінування. Як розповів комбат Є. Лавров, група саперів поверталася з розмінування від нової позиції. Сергій помітив міну МОН-50 під снігом, зупинився, присів, підняв руку, щоб зупинити інших, і в цей момент спрацювала «розтяжка». Вибухом Сергія розірвало, ще двоє саперів зазнали тяжких поранень[1].

Побратими Сергія, які пройшли з ним від початку формування батальйону, згадують його як високопрофесійного досвідченого сапера, патріота, вірного товариша, який врятував чи мало життів.

Поховали воїна 31 грудня у рідній Таращі, поряд із могилою батька. Залишились мати, брат і дорослий син. Брат Сергія захищає Батьківщину у складі 72 ОМБр.

Нагородження

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (10.03.2017, посмертно)[2].

Вшанування пам'яті

• 17 березня 2017 року побратими з Грузинського національного легіону встановили меморіал Сергію Кобанову на передовій, поблизу позиції, що була відвойована під час операції «Сухумі»[3].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 28 грудня[4][5].

Примітки

1. Щоб не було пересудів та інсинуацій // facebook Yevgen Lavrov, 28 грудня 2016(рос.)
2. Указ Президента України від 10 березня 2017 року № 58/2017 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 18 березня 2017.
3. Сьогодні на крайній точці, яку відвоював у російських окупантів Грузинський легіон // facebook Грузинський Національний Легіон, 17 березня 2017
4. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
5.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 28 грудня на YouTube

Джерела

• Кабанов Сергій Леонідович («Кабанчик») [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих.
• Він загинув за Україну [Архівовано 1 січня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Таращанської РДА, 30 грудня 2016.
• Загиблі Герої грудня [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Ян Осока, «Цензор.нет», 5 січня 2017.
• Прощання з Сергієм Кабановим (відео) [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] // youtube Valeriy Ionov, 5 січня 2017.