Йора чорнокрила

? Йора чорнокрила
Самиця
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Йорові (Aegithinidae) Рід: Йора (Aegithina) Вид: Йора чорнокрила
Біноміальна назва
Aegithina tiphia (Linnaeus, 1758)
Синоніми
Motacilla tiphia Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Aegithina tiphia Віківиди: Aegithina tiphia EOL: 915647 ITIS: 558449 МСОП: 22707433 NCBI: 175021

Йора чорнокрила[2] (Aegithina tiphia) — вид горобцеподібних птахів родини йорових (Aegithinidae).

Поширення

Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії від Гуджарата і Шрі-Ланки до Палавана та Південного Китаю.

Опис

Самець у шлюбному оперенні

Птах 12,5-13,5 см завдовжки. Вага — 12-17 г. У шлюбний період наявний статевий диморфізм. У самиць голова, груди, черево жовті. Шия, спина, крила жовтувато-оливкового забарвлення. Махові пера пера чорні. На крилах також є два білих дзеркальця (особливо помітні в період спарювання). Хвіст чорний з тонкою білою смугою. Дзьоб темно-синій, нижня частина світліша. Ноги також темно-сині.

У самців у шлюбний період голова, спина, крила та хвіст чорні. Ділянки, які вкриті чорним кольором, відрізняються залежно від підвиду. У позашлюбний період відрізняються від самиць лише чорними крилами. Ділянки оперення білого забарвлення такі ж як у самиць.

Спосіб життя

Мешкає у субтропічних та тропічних дощових лісах з густим підліском. Трапляється невеликими зграйками. Самці цих птахів є чудовими співаками і володіють великим репертуаром. Поживу шукає серед листя та гілок дерев і чагарників. Живиться комахами та дрібними безхребетними, зрідка ягодами.

Розмноження

Сезон розмноження прив'язаний до завершення мусонів. Моногамний вид. Гніздо будує самиця з трави і павутиння серед гілок дере та чагарників. У гнізді 2-4 яйця. Яйця зеленкуватого забарвлення з рожевими крапками. Насиджують обидва партнери. Інкубація триває два тижні. Ще через три тижні пташенята вже пробують літати, але самостійними стають лише через півтора місяця.

Підвиди

• Aegithina tiphia tiphia (Linnaeus, 1758) — номінальний підвид, широко поширений у передгір'ях Гімалаїв, від східного Пенджабу до північного Бангладеш;
• Aegithina tiphia multicolor (Gmelin, 1789) — поширений в центральній і південній частині Індії і на Шрі-Ланці;
• Aegithina tiphia deignani Hall, 1957 — ендемік Східної Бірми;
• Aegithina tiphia humei Baker, 1922 — поширений в центральній Індії на схід від Раджастана;
• Aegithina tiphia septentrionalis Koelz, 1939 — поширений в Пенджабі і в Гімачал-Прадеші;
• Aegithina tiphia philipi Oustalet, 1886 — поширений в Юньнані, Східній Бірмі, центральному і північному Таїланді, Лаосі і на півночі В'єтнаму;
• Aegithina tiphia cambodiana Hall, 1957 — поширений на півдні Таїланду та Індокитаю;
• Aegithina tiphia horizoptera Oberholser, 1912 — пошириний від Тенассеріму до Суматри;
• Aegithina tiphia scapularis (Horsfield, 1821) — поширений на Яві та Балі;
• Aegithina tiphia viridis (Bonaparte, 1850) — ендемік центрального і південного Борнео;
• Aegithina tiphia aequanimis Bangs, 1922 — Палаван, Сабах.

Примітки

1. BirdLife International (2012). Aegithina tiphia: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Портал «Біологія»