|
Йоганн Шильтберґер
Йоганн (Ганс) Шильтбергер (нім. Johannes Schiltberger; нар. 1380/1381 — пом. бл. 1440) — німецький військовик на службі Люксембургів, Османської держави і Тамерлана, автор нарисів про 30-річні мандри Азією (відвідав Балкани, Малу Азію, Персію, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Золоту Орду, Урал, Сибір, Крим, Середню Азію). Вивчив турецьку, татарську, арабську мови. ЖиттєписПоходив з баварського шляхетського роду Шильтбергерів. Його предки тривалий час були маршалками пфальцграфів і герцогів Баварії. Син Генріха Шильтбергера, бургомістра Айхаху. Народився 1380 або 1381 року, за різними відомостями в Голлерні або Фрайзінгу (неподалік від Мюнхену). Служив зброєносцем у лицаря Лінгарта Райхартінгера, разом із яким брав участь у хрестовому поході імператора Сигізмунда Люксембурга проти Османської держави. У битві при Нікополі 28 вересня 1396 року, де хрестоносці зазнали нищівної поразки, Шильтбергер потрапив у полон. Спочатку був рабом, потім скорохідом, форейтором, зрештою вояком-кіннотником в особистому загоні султана Баязида I. Брав участь у битві біля Ангори 20 липня 1402 року проти аміра Тамерлана, де потрапив в полон. Після смерті Тамерлана 1407 року опинився на службі у Шахруха. Той передав Шильтбергера братові Міран-шаху, з 1408 року перейшов до сина Міран-шаха — Абу-Бакра. У 1408 року у почті Чекрі рушив до Казані, потім Сибіру. Зрештою став рабом Маншука, радника Чекрі, який став ханом Золотої орди. У 1427 році втік із рабства в Мінгрелії, зумівши разом із чотирма іншими християнами сісти в Трапезунді на генуезьке судно, а потім, через Константинополь, Кілію, Аккерман, Львів, Краків, Вроцлав, Майсен, Регенсбург і Ландсгут повернутися до Баварії. Служив камерарієм (відповідальним за фінанси) у Альбрехта III. герцога Мюнхен-Баварського. Помер близько 1440 року в Фобурзі. НарисиСпогади про пригоди і мандри (нім. Reisebuch) склав баварським діалектом середньонижньонімецької мови[2]. Вперше були надруковані в 1475 році в Майнці тиражем 300 примірників, потім в 1477 році в Аугсбурзі з 15 гравюрами в тексті. Оригінал рукопису не зберігся. Відомі 3 рукописні копії: бібліотеки Гейдельберзького університету (1480 року, нижньонімецьким діалектом); Мюнхенської міської бібліотеки (1481 рік, відрізняється композицією і орфографією); Баденської земельної бібліотеки в Карлсруе (швабським діалектом), а також непоні рукописи — берлінський, сент-галленський і страсбурзький. Втім збереглися 8 друкованих видань в Аусбурзький державній і міській бібліотеці, Баварській державній бібліотеці (Мюнхен), міській книгозбірні Бамберга, Лейпцизькій університетській бібліотеці, університетській бібліотеці Майнца, Британській бібліотеці (Лондон), Цюриській державній бібліотеці, Російській державній бібліотеці (Москва). Вони переповненні легендами і вигадками (дракони і однороги, Олександрійський маяк з дзеркалом для бачення узбережжя Кіпру, 1500 башт Константинополя, 1,5 млн населення Каїра), біблейські міфи поєднано з описом історичних подій (хрестовий похід Сигізмунда Люксембурга, походи османського султана Базида I, аміра Тамерлана, події після смерті останнього), традицій і звичаїв різних народів, зокрема Курбан-байрам і Ураза-байрам (у автора «Великодень» і «другий Великодень» відповідно). Дається опис ремесел, зокрема районів виготовлення шовку, шляхи його транспортування через Кафу до Італії. Є розділи, що своєю формою нагадують щоденник. Примітки
ЛітератураЕнциклопедії
Інше
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
