Зоря Пшибильського

Зоря Пшибильського

Дані дослідження Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення	11^г 37^х 37,04^с
Схилення	-46° 42′ 34,9″
Видима величина (V)	8,02[1]
Характеристики
Спектральний клас	F8/G0p (точно не визначено)
показник кольору U−B	0,00
яскравість B	8,937±0,010[2]
показник кольору B−V	0,757±0,018[2]
яскравість V	8,093±0,008[2]
Тип змінності	roAp
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y	0,44
індекс m1	0,43
індекс c1	-0,01
індекс Hβ	2,64[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість	8,160[2]
Мінімальна яскравість	8,230[2]
Астрометрія
Власний рух (μ)	за пр. піднес.: -47,30± 0,60[2] мас/рік за схиленням: 33,93± 0,81[2] мас/рік
Паралакс (π)	9,1920 ± 0,0343[3] мас
Відстань	355 світлових років 109 парсек
Подробиці
Маса	M☉
Інші позначення
HD 101065, HIP 56709, CD-46 7232, V816 Cen
Посилання
SIMBAD	дані для HD101065

Зоря Пшибильського (HD101065) — хімічно пекулярна зоря у сузір'ї Центавра на відстані близько 355 світлових років від Сонця[3]. Має видиму зоряну величину в смузі V близько 8,0[1]. Зоря є прототипом швидко осцилюючих Ap-зір та вважається однією з найцікавіших хімічно пекулярних зір[4][5].

Дослідження

Перші дослідження зорі зробив 1961 року польсько-австралійський астроном Ентоні Пшибильський^[en][6]. Він передбачив у зорі наявність потужного магнітного поля та аномальний вміст хімічних елементів[7].

1978 року Куртц виявив чіткі пульсації блиску з невеликою амплітудою (ΔB ≈ 0,012^m) та основним періодом близько 12 хвилин[7].

Спектральна класифікація

Хоча ефективна температура зорі становить близько 6600 К (що відповідає спектральному класу F3), однак у її атмосфері виявлено аномалії, які характерні для гарячих магнітних зір. Більшість ліній поглинання належить не групі заліза, які характерні для зір із подібними параметрами зоряних атмосфер (T = 6600 K, lg_g = 4,2). Здебільшого ідентифікують лінії поглинання лантаноїдів, зокрема, ідентифіковано лінії поглинання технецію та прометію. Відзначено високий вміст літію та аномальне співвідношення ізотопів кальцію. У каталозі Hipparcos зорі призначено спектральний клас B5p[4].

Магнітне поле

Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 2241,3± 450,0 гаус[8].

Див. також

• Перелік магнітних хімічно пекулярних зір

Джерела

1. Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A…498..961
2. ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
3. Gaia collaboration (August 2018). Gaia Data Release 2. Astronomy & Astrophysics (Summary of the contents and survey properties). 616. A1. arXiv:1804.09365. Bibcode:2018A&A...616A...1G. doi:10.1051/0004-6361/201833051. Gaia DR2 record at VizieR.
4. В.Ф. Гопка, О.М. Ульянов, С.М. Андриевский. О гипотезе, позволяющей объяснить природу звезды Пшибыльского (HD 101065) : [рос.]. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2008. — Т. 24, вып. 1. — С. 50-60. — ISSN 0233-7665.
5. Przybylski's Most Unusual Star. C. Cowley. Архів оригіналу за 5 травня 2012.(англ.)
6. Przybylski, A. A G0 Star with High Metal Content. — Nature. — 1961. — Т. 189, вип. 4766.
7. Н.Г. Михайлицька. Ідентифікація ліній поглинання рідкоземельних елементів у ділянці спектру λλ 610.25−610.57 нм roAp-зір HD 101065, HD 134214, HD 137949, HD 24712. — Кинематика и физика небесных тел. — Київ, 2010. — Т. 26, вип. 6. — С. 41-55. — УДК 524.3-36. — ISSN 0233-7665.
8. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631