Зоряний час — система лічби часу, в основу якого покладено обертання Землі відносно зір (а не відносно Сонця). Зоряний час застосовується астрономами, щоб визначити, куди треба спрямувати телескоп, щоб побачити потрібний об'єкт.
Одиницею вимірювання є зоряна доба, яка дорівнює 23 год 56 хв 4,091 сек сонячного часу. Зоряну добу поділяють на 24 зоряні години[1].
Гринвіцький зоряний час або зоряний час за Гринвічем (S) — годинний кут точки весняного рівнодення на гринвіцькому меридіані[2].
Зоряний час залежить від обертання Землі, а, отже, шкала зоряного часу є нерівномірною[сумнівно— обговорити][джерело?].
При визначенні точки весняного рівнодення можна по різному враховувати або не враховувати нутацію. Тому залежно від цього розрізняють: істинний, квазіістинний і середній зоряний час. У першому випадку розглядається істинна точка весняного рівнодення ♈іст, наділена прецесійним та нутаційним рухом. Вона зміщується в площині екліптики зі швидкістю 50,25" на рік внаслідок загальної прецесії по довготі та водночас періодично коливається через нутацію. У другому випадку — квазіістінний зоряний час, з нутації виключена її короткоперіодична частина, нарешті, виключення всієї нутації дає точку весняного рівнодення ♈серед, яка визначає середній зоряній час.
Таким чином отримують:
Місцевий істинний зоряний час (англ.Local Apparent Sidereal Time, LAST) — годинний кут істинної точки весняного рівнодення ♈іст для цього місця (для місцевого меридіана).