|
Зонд Сенґстакена — Блекмора
Зонд Сенґстакена — Блекмора (зонд стравохідний типу «Блекмор») — медичний прилад, що застосовується для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та кардіального відділу шлунка, а також для запобігання закидуванню шлункового вмісту в стравохід і ротову порожнину. Зонд має вигляд трипросвітної гумової трубки з двома балонами: круглим шлунковим на кінці та циліндричним стравохідним дещо вище. Два з трьох каналів зонда застосовуються для роздування балонів, а третій канал служить для відсмоктування шлункового вмісту та контролювання ефективності гемостазу.[1] Здебільшого зонд застосовується в разі недоступності або неефективності ендоскопічного гемостазу та судинозвужувальної терапії при гострих загрозливих для життя кровотечах із судин стравоходу та кардіального відділу шлунка.[2] ІсторіяЗонд названий на честь американського нейрохірурга Роберта Вільяма Сенґстакена старшого (1923—1978) та американського судинного хірурга Артура Блекмора (1897—1970), які створили концепцію та розробили зонд на початку 1950-х років. Описи балонної тампонади судин стравоходу датуються ще 1930-ми роками. Сама система двобалонної тампонади Сенґстакена та Блекмора від 1950-х років дотепер зазнала відносно невеликої кількості змін[3]. ПоказиПоказами для встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора є такі стани:
Існують описи успішного застосування зонда для зупинки кровотечі при важкому виразковому езофагіті та для тампонади ротоглоткової кровотечі під час огляду ушкодженої сонної артерії.[2] ПротипоказиПротипоказами для встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора є такі стани:
ВстановленняОбладнанняДля встановлення зонда Сенґстакена — Блекмора застосовується таке обладнання:
Підготування пацієнтаЗдійснюється місцева анестезія ротоглотки (спреєва або мазева). Більшості пацієнтів рекомендовано інтубацію із седацією. Головний кінець ліжка підіймається на 45°. Можливе альтернативне положення хворого на лівому боці.[6] Техніка встановлення
УскладненняНайчастішим ускладненням встановлення зонда є аспірація шлункового вмісту, найвищий ризик якої є під час процесу його встановлення. Можливий розвиток асфіксії при закупорюванні зондом дихальних шляхів. Перфорація або розрив стравоходу може виникнути первинно під час роздування неправильно розміщеного стравохідного балона або вторинно — на тлі некротичних змін слизової оболонки стравоходу, спричинених надлишковим роздуванням або занадто тривалим утримуванням роздутого стравохідного балона. У разі помилкового встановлення зонда в трахеї можливий розрив трахеї. До легших ускладнень належать біль, гикавка, ерозії та виразки горла, стравоходу та шлунка, тискогенний некроз носа, губ і язика (зрідка на ділянці шкіри обличчя, де здійснено фіксацію зонда).[7] ЗнезараженняДезінфікування зондів-обтураторів здійснюється шляхом кип'ятіння в дистильованій воді упродовж 30 (+5) хвилин, з подальшим проведенням передстерилізаційного очищення в мийному розчині (0,5% розчин перекису водню та 0,5% розчин мийного засобу) за температури 50°С упродовж 15 хвилин. Відтак проводиться стерилізація в 6% розчині перекису водню за повного занурення приладу в розчин і перебуванні в ньому упродовж 360 (±5) хвилин за температури щонайменше 18°С.[1] ПрогнозУ дослідженні, яке вивчало прогноз для життя після контролювання кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу за допомогою приладів для балонної тампонади (типу зондів Міннесота або Сенґстакена — Блекмора), Надлер і співавтори підрахували, що виживаність до виписки становила близько 59 %, а однорічна виживаність становила 41 %. У цьому ж дослідженні зазначається один випадок перфорації стравоходу, для якого було застосоване консервативне лікування.[8] Примітки
Посилання
|
||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
