|
Золота лихоманка Золота лихоманка (лат. fevra aura, англ. gold rush) — неорганізоване масове видобування золота на нововідкритих родовищах. Характеризується стихійним напливом старателів, примітивними способами видобутку золота з застосуванням ручної праці. Характерними обставинами, що призводили до масового руху старателів у райони видобутку, були величезні незаймані розсипні поклади, які зосереджувались на малих глибинах і могли розроблятися шліховим методом, а також швидке поширення інформації про відкриття таких родовищ і яскраві перекази про швидке збагачення золотошукачів. Великі золоті лихоманки відбулися в США, Австралії, Канаді та Південній Африці в XIX столітті. Більшість золотих лихоманок тривали недовго і вщухали, коли вичерпувалися найдоступніші родовища золота. На основі деяких тимчасових поселень старателів виникли міста і золодовидобувні підприємства, хоча більшість місць видобутку занепали. Історія Перша золота лихоманка відбулася в Південній Америці, в колоніальній Бразилії. Почалася в 1693 році через конкуренцію з боку карибських колоній, які займалися виробництвом цукру. Першими великими родовищами золота в Бразилії були Мінас-Жерайс, Гояс і Мату-Гросу[1]. У Північній Америці поблизу Далонеги, штат Джорджія, наприкінці 1820-х років теж знайшли золото. Відкриття там родовищ стало поштовхом до Закону про виселення індіанців 1830 року та їхньої депортації по Дорозі сліз. Найвідоміша лихоманка сталася на Саттерс-Міллі біля річки Сакраменто в Каліфорнії в 1848 році. 24 січня того ж року, коли Джон Саттер будував лісопильний завод, його тесля Джеймс В. Маршалл знайшов у регіоні золото. Саттер і Маршалл погодилися стати партнерами та домовилися зберігати своє відкриття в таємниці. Проте незабаром про поклади золота дізналися тисячі охочих легко розбагатіти. Наступного року близько 80 тис. старателів прибули до каліфорнійських золотих родовищ, і до 1853 року їх стало вже 250 тис. Американські родовища зазвичай містили золотий пісок чи дрібні золоті зерна[2]. Під час каліфорнійської золотої лихоманки, пік якої припав на 1852 рік, було видобуто дорогоцінного металу на загальну суму $2 млрд[3]. Наступна велика золота лихоманка почалася в Австралії в 1851 році, коли були знайдені багаті родовища в регіонах Балларат і Бендіго штату Вікторія. В Австралії, на відміну від Америки, були легко доступні золоті самородки великих розмірів. Найбільший з них, «самородок Голтермана», важив понад 75 кг[2].  Менші золоті лихоманки відбувалися в Америці вздовж річки Фрейзер у Британській Колумбії (1858), у Комсток-Лоде поблизу Вірджинія-Сіті в Неваді (1859—1860), вздовж Крипл-Крік у Колорадо (кінець 1850-х, 1890-ті роки) і в Блек Галз Південної Дакоти (1876—1878). Сильні холоди супроводжували одну з останніх великих північноамериканських золотих лихоманок уздовж річки Клондайк та інших приток верхів'їв річки Юкон на території Канади в 1896 році. Лихоманка повною мірою продовжилася в 1898 році, завдяки чому виникло нове місто Доусон для розміщення шахтарів. Клондайська золота лихоманка була популяризована творами Джека Лондона, проте була недовгою і фактично закінчилася до 1899 року[2]. Золота лихоманка в Південній Африці відрізнялася за своїм характером від Північної Америки та Австралії. У 1886 році шукач алмазів з Кімберлі на ім'я Джордж Гаррісон виявив золото в Трансваалі. До кінця року ця територія була оголошена золотим родовищем і село Йоганнесбург стало центром видобутку. Але видобуток золота вимагав великих попередніх вкладень коштів і механізації праці, тому швидко стало очевидним, що родовища не можуть оброблятися незалежними шахтарями-авантюристами. Багато малих гірничодобувних компаній у Вітватерсранді поступово об'єдналися у великі гірничодобувні корпорації[2]. Золота лихоманка в Сибіру пов'язана з указом 1812 року купцям і дворянам шукати золото й срібло з метою наповнення державної казни (в той час тривала війна проти Наполеона). Велике родовище на Уралі вдалося знайти в 1827 році. Його виявив селянин Єгор Лєсной, згодом убитий. Родовище стали розробляти купці Попови. Це дало приклад іншим купцям, які знайшли інші родовища. Розвідка відбувалася силами каторжників і відправлених у заслання. До 1835 року на пошуки золота прибули тисячі охочих. Успішні розробки родовищ ручними інструментами тривали до 1850-х. До кінця XIX століття Сибір давав щорічно 1025 пудів золота — майже 3/4 від загальноросійського видобутку. Надалі видобутком займалися приватні підприємці, що використовували найманих робітників. Потім, у 1928 році, на Колимі знайшли нові родовища. Саме там на місці старательських артілей виник сумнозвісний «Севвостлаг» — один із найстрашніших таборів ОГПУ, в якому одночасно перебувало до 170 тисяч ув'язнених, 120 тисяч з яких були задіяні в видобутку золота та вольфраму[4]. Остання велика золота лихоманка розгорнулася в Бразилії після того, як у 1978 році в селі Серра-Пелада знайшли великі поклади. Кілька тисяч людей вирушили в північну Бразилію, а потім їхня кількість зросла до 500 тис. У результаті бразильське виробництво золота зросло з приблизно 20 тонн до понад 100 тонн на рік. Між 1986 і 1990 роками понад 20 % корінного населення яномамі загинуло внаслідок масового вторгнення понад 40 тис. золотошукачів і, як наслідок, поширення хвороб. Багато корінних народів Бразилії постраждали від забруднення річок і виснаження рибних запасів, спричинених головним чином ртуттю, яка використовується при видобутку золота. Після загального падіння виробництва золота фінансова криза 2007—2008 років спровокувала нову золоту лихоманку в Бразилії, яка триває досі[1]. Золота лихоманка зазвичай вщухала, коли найлегші для видобутку родовища вичерпувалися. Тимчасові поселення, яким не вистачало іншої життєздатної економічної діяльності, незабаром перетворилися на міста-привиди. Подальша розробка родовищ відбувалася завдяки організованій діяльності шахтарів і використанню механізованої праці. На відміну від золотих родовищ у Північній Америці та Австралії, які зазвичай виснажувалися через кілька років або десятиліття роботи, видобуток у Африці навпаки постійно зростав з 1890-х років і триває досі[2]. Найбільші золоті лихоманки
Значення Огляд золотих лихоманок XIX ст. (період розробки найкращих ресурсів золота на Землі) показує їх суттєвий вплив на процеси економічних і фінансових перетворень доби промислової революції та індустріальної епохи. Великі обсяги видобутку привели до встановлення грошового золотого стандарту: широкого обігу золотих монет, витіснення срібла, яке стало виконувати роль розмінних грошей, а також вільного обміну паперових грошей на золоті монети. Це сприяло стабільному розвитку світових грошових відносин, що утворили світову фінансову систему, істотному впливу банків на економічні перетворення, а також формуванню міжнародних центрів фінансового капіталу. Величезні запаси золота цілеспрямовано накопичувалися у США, які, маючи величезний видобуток на своїй території, скуповували значну частину світового видобутку золота, що з часом забезпечило ключовий статус їх валюти у світовій торгівлі. Видобуте золото відіграло ключову роль у забезпеченні фінансовими ресурсами масштабного промислового розвитку індустріальної епохи. Численні міграції трудового люду в місця розробок золота сприяли освоєнню й заселенню віддалених територій, залученню їх природних багатств у світовий економічний розвиток. Потреба утворення шляхів сполучень між центральними районами та гірничопромисловими осередками привели до інтенсивного прокладання доріг (у тому числі залізниць), розвитку залізничного й пароплавного транспорту, будівництва, стрімкого розвитку торгівлі. Еміль Верхарн у своєму славнозвісному «Банкірі» так описав це:
За оцінками експертів, протягом усього періоду золотовидобутку людство отримало приблизно 100 тис. т золота (уся його кількість може розміститися в кубі з ребром близько 17 м). Висока вартість і особливі фізичні властивості золота сприяли тому, що, будучи раз видобуте, воно не зникає з обігу, лише перевтілюється в різні речі (втрати золота, зумовлені корабельними катастрофами, загубленими скарбами, стиранням металу під час обігу монет дорівнюють не більше 10 %). Перевтілення одних золотих речей у інші утворює в часі своєрідний ланцюг пов'язаних з гірництвом подій, сповнених людських трагедій і звитяг. Література
Інтернет-ресурси Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gold rushes
Примітки
|
