Зигмунт Шпербер

Зигмунт Шпербер
Народження	10 липня 1886(1886-07-10) Станиславів
Національність	єврей
Навчання	Львівська політехніка
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів, Трускавець

Зи́гмунт Шпе́рбер (пол. Zygmunt Sperber; 10 липня 1886, Станиславів — р. см. невід.) — львівський архітектор єврейського походження.[1]

Біографія

Народився 10 липня 1886 року у Станиславові. Навчався в реальній школі в Станиславові до 1907 року. Закінчив інженерно-будівельний факультет Львівської політехніки, 1915 року отримав диплом. Серед викладачів із фаху зокрема Адольф Шишко-Богуш.[2] Після першої світової війни працював в архітектурно-будівельній фірмі Юраша і Захаревича.[3] Від 15 лютого 1926 року член Політехнічного товариства у Львові.[4] У міжвоєнний період відкрив власне проєктне бюро у Львові, розташоване на теперішній вулиці Дудаєва, 4. Окрім архітектури, проєктував ужиткові речі, розробляв плакати. Розробив проєкти санаторіїв у Трускавці: «Унітас» (1936), «Віндзор» (1937), «Брістоль» (1938).[5] Спроєктував житловий будинок у Львові, на теперішній вулиці Котляревського, 42[6], 44.[7] Член «Комітету опіки над пам'ятками єврейського мистецтва», де займався пам'ятками архітектури.[8] 1920 року на виставці єврейських художників у будинку кагалу експонував рисунки синагоги «Золота Роза» і конкурсний проєкт.[9] П'ятиповерховий житловий будинок збудований у 1937-1939 роках на вул. Кадетській, 18 (нині — вулиця Героїв Майдану).[10] У 1938 році Зигмунт Шпербер виконав проєкт металевих решіток з есоподібним малюнком, які прикрашали портал та вітринні вікна першого поверху пасажу Грюнерів на площі Смольки (нині — площа Генерала Григоренка).[11]

Примітки

1. Євреї Львова. Архів оригіналу за 17 січня 2017. Процитовано 30 червня 2019.
2. Lewicki J... — S. 433.
3. Богданова, 2005, с. 154.
4. Księga pamiątkowa... — S. 95.
5. Зигмунт Шпербер. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
6. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej... — S. 156.
7. Житловий будинок на вул. Котляревського, 44. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
8. Бойко Х. До методики наукового опрацювання єврейських кладовищ: європейський досвід // Вісник ХДАДМ. Сходознавчі студії. — 2008. — № 9. — C. 165.
9. Trejwart H. Malarze żydowscy // Chwila. — 1920. — 21 stycznia. — № 366. — S. 5.
10. вул. Героїв Майдану, 18. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
11. Львовский академический духовный театр «Воскресение» [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• Богданова Ю. Творчість архітекторів-євреїв у Львові в 20-30 рр. XX століття // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. — С. 154. — ISBN 966-553-453-X.
• Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX — першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 106, 108, 170. — ISBN 978-966-8256-72-1..
• Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 156. — ISBN 83-905682-7-6 (пол.).
• Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 95; Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 6. — S. 95. (пол.).
• Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 433. — ISBN 83-88372-29-7 (пол.).