Звід місцевих узаконень губерній остзейськихЗвід місцевих узаконень губерній остзейських (рос. дореф. Сводъ местныхъ узаконений губерний остзейскихъ, нім. Provinzialrecht der Ostseegouvernements, ест. Balti provintsiaalseadustik) — тритомна кодифікація джерел права, що діяли в Остзейському краї Російської імперії, тобто Курляндській, Ліфляндській та Естляндській губерніях. Частини Зводу ділилися на книги, книги — на розділи, розділи — на глави, глави — на відділення, а вони містили окремі статті. Перші дві частини були опубліковані 1845 року. Перша частина складалася зі вступу та шести книг, у ній були викладені засади існування остзейських губерній (функції місцевого самоврядування нарівні з урядовими установами виконувались також органами дворянства). Більшість статей цієї частини втратили чинність після поширення на остзейські губернії положень судової реформи у 1889 року. Відступи від загального встановлення губернського управління, дозволені для остзейських губерній, вміщені у II томі Зводу видання 1892 року. Друга частина складалася зі вступу та трьох книг і була присвячена постановленням про стани (окрім селян). 1853 року до перших двох частин Зводу було видано продовження[1]. Третя частина, що включала вступ та чотири книги (кодифікована професором Дерптського університету Теодором фон Бунге), присвячена цивільному праву та видана 1864 року. Містила 4600 статей; частина положень стосувалася тільки окремих територій. У Курляндії та Ліфляндії відповідні положення цієї частини з деякими змінами (широкими в частині законів про шлюби) були чинними до набрання чинності Цивільним законом Латвії у 1938 році[2][3]. Див. такожПримітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia