|
Збройні сили Чеченської Республіки Ічкерії
Збройні сили Чеченської Республіки Ічкерії (чеч. Noxçiyn Paçẋalq Noxçiyçönan Thеman Niċq̇aş, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоьнан ТӀеман НицӀкъаш) — військові формування Чеченської Республіки Ічкерії, що існували у 1991—2007 роках.[1][2][3]. Брали участь в першій та другій російсько-чеченських війнах[1][2][3]. 15 жовтня 2022 року були офіційно відроджені в Україні під час відбиття російського вторгнення урядом Ічкерії (в екзилі)[4].[5] Історія У результаті подій вересня-листопада 1991 року Чеченська Республіка фактично вийшла зі складу СРСР й РСФСР. 1 листопада 1991 року президент Джохар Дудаєв підписав указ про державну незалежність Чеченської Республіки, 13 березня 1992 року набрала чинності прийнята Парламентом ЧР Конституція, відповідно якої Чечня оголошувалася «суверенною демократичною правовою державою, створеною в результаті самовизначення чеченського народу». 31 березня 1992 року влада ЧР відмовилася підписати Федеративний договір[6]. Відповідно до указу Дохара Дудаєва № 2 від 8 листопада 1991 року, було створене військове міністерство, й всі військові формування «незалежно від порядку підпорядкованості» переходили у повне розпорядження міністерства. На основі закону ЧР «Про президентську діяльність» й указу № 16 від 9 грудня 1991 року президенту підпорядковувалися «всі збройні формування на території Чеченської республіки»[7]. Роль військового відомства виконував Головний штаб Збройних сил. Начальником Головного штабу був генерал-лейтенант Вісхан Шахабов (колишній полковник радянської авіації), заст.начальника Головного штабу — полковник Аслан Масхадов, начальником Оперативного управління Головного штабу — полковник Алі Мацаєв[6]. Закон про оборону ЧР від 24 грудня 1991 р. запровадив обов'язкову військову службу для всіх громадян Чечні чоловічої статі; при цьому на дійсну службу закликалися юнаки 19-26 років. На підставі указу Дудаєва № 29 від 17 лютого 1992 р. військовослужбовці громадяни ЧР, які самовільно залишили військові частини на території колишнього СРСР і виявили бажання служити в ЗС ЧР реабілітувалися, а порушені проти них кримінальні справи припинялися. З метою комплектування армії оголошувався призов офіцерів та сержантів запасу. За період 1991-1994 рр. було проведено шість мобілізацій до лав ЗС ЧР[8]. Основою командного складу чеченської армії стали колишні офіцери радянської армії, у багатьох із яких був досвід бойових дій в Афганістані, грузино-абхазького конфлікту й інших гарячих точках[7]. Структура
Чисельність збройних формувань Ічкерії до початку Першої чеченської війни становила близько 15 тисяч осіб. Президентська гвардія налічувала 2 тис. осіб, підрозділи МВС – 3,5 тис. співробітників. Ополчення налічувало до 40 тис. осіб.[10] Повітряні СилиДо складу Військово-повітряних сил Чеченської Республіки Ічкерія увійшли ті літаки та гелікоптери, які раніше входили до складу ВПС СРСР та ВПС РФ, зокрема 39 навчально-бойових літаків L-39C, 80 літаків L-29, 3 винищувачів МіГ-17, 2 тренувальні літаки МіГ-15УТІ, 6 біпланів Ан-2 та 2 гелікоптери Mi-8T ("23 Yellow" та "39 Yellow"). У складі Збройних Сил також перебували 52 навчальних L-39, 94 начальних L-29, 6 транспортних літаків Ан-22 та 5 пасажирських Ту-134.[11]
Народне ополченняНаурський батальйон — сформований 1 січня 1995 року з мешканців сіл Наурського району[12]. Командир батальйону — полковник Апті Баталов[ru]. Військові званняНаказ № 164 від 7 грудня 1993 року «Про встановлення військових та спеціальних звань військовослужбовцям збройних сил Чеченської Республіки, військовим формуванням та поліції»
Міністри оборони
Див. також
Джерела
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
