Залютине
Залю́тине — місцевість Харкова. Розташована на захід від місцевості Холодна гора та межує на заході з Харківською окружною дорогою, на півдні — залізничною лінією Харків — Куряж та автошляхом міжнародного значення М03, на сході — Залютинським яром, на півночі — вулиця Лагерна. ІсторіяНазва Залютине згадується ще у XVII столітті, зокрема у грамоті Харківському полковнику 1688 року описаний млин на колодязі на Залютині[1]. У XVIII столітті існував хутір Залютин, згадуваний, зокрема, у переписі Харківського полку 1732 року[2]. Хутір знаходився на правому березі річки Залютиної, та належав представникам роду Квіток[3]. Річка Залютина (також — Залютинка, струмок Залютин яр) протікала у Залютинському яру і була лівобережним притоком річки Уди[4]. За пізнішою версією, район отримав назву від кам'яної будівлі трактиру «Залютине», що у XIX ст. знаходився на півдорозі між Харковом та Куряжем[5]. «Залютин» згадується у п'єсі Григорія Квітки-Основ'яненка Сватання на Гончарівці (1835 р.). У XIX столітті у хуторі Залютине мешкав відомий кобзар Петро Древченко. У 1927—1930 роках була побудована залізнична станція Залютине. У 1931 році на базі шкіряних майстерень створена целюлоїдна фабрика Республіканського тресту пластмасової та галантерейної промисловості (з 1947 року — завод «ХАРПЛАСТМАС»)[6]. У 1930—1940-х роках на Залютинському цвинтарі було поховано репресованих священнослужителів, в тому числі — священномученика Олександра, архієпископа Харківського[7]. Про військові дії на території району у роки Другої світової війни згадується у книзі генерал-лейтенанта Василя Петрова «Минуле з нами»[8], книзі Миколи Гладкова «На огненых рубежах»[9], збірнику «В боях за Харьковщину»[10], Володимира Мелиникова «Харьков в огне сражений»[11], матеріалі «Третье Сражение за Харьков»[12]. У жовтні 1947 року на базі Центральних електромеханічних майстерень управління «Военэлектромонтаж-51» було утворено Харківський завод електромонтажних виробів № 1[13]. У Відомостях Верховної Ради УРСР у 1947 році згадується хутір Залютин Яр, який входив до складу Харківсько-Червонобаварської виборчої округи[14]. У XX столітті в ході розбудови Харкова у районі Холодної гори, Залютине було включено до складу міста[15]. У 1978 році у Залютинському ярі було відкрито парк «Юність». У 2003 році було освячено місце під будівництво храму Софії Премудрості Божої. У 2008 році у тимчасовій будівлі почали проводитися богослужіння. 21 серпня 2012 року храм Софії Премудрості Божої освячено[16]. Підприємства, установи, заклади, організаціїПідприємства
Наукові закладиНавчальні заклади
Заклади культури та паркиМедичні заклади
Ветеринарні заклади
Заклади соціального захисту
Релігійні організації
Поштові відділення
Цвинтар
Транспорт
У перспективі — побудова станції метрополітену Залютине. Примітки
Посилання
|