Зайцев Олексій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зайцев.
Зайцев Олексій Миколайович
Народився12 березня 1924(1924-03-12)
Сутупово, Q19900968?, Данковський район, СРСР
Помер2014
Мінськ, Білорусь
Країна СРСР
Діяльністьдержавний діяч, політик
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Посададепутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове званнягенерал-полковник
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки

Олексій Миколайович Зайцев (нар. 12 березня 1924(19240312), село Сутупово, тепер Данковського району Липецької області, Російська Федерація — пом. 2014, місто Мінськ, Республіка Білорусь) — радянський військовий діяч, командувач 13-ю армією Прикарпатського військового округу, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.

Біографія

Народився у селянській родині. Закінчив семирічну Перехвальську школу Данковського району.

У 1941 році закінчив Данковське педагогічне училище і працював вчителем Перехвальської семирічної школи.

У Червоній Армії з жовтня 1941 року, учасник радянсько-німецької війни. Воював під Можайськом на Західному фронті, був поранений, довгий час лікувався у московському госпіталі.

У 1943 році закінчив Саранське піхотне училище. Командував кулеметним взводом, був командиром окремої розвідувальної роти, заступником начальника штабу (по розвідці) 48-го полку 38-ї стрілецької дивізії 47-ї армії Воронезького, 1-го Українського фронтів.

Член ВКП(б) з 1944 року.

Після війни продовжив службу в Радянській Армії. Служив ад'ютантом начальника штабу Київського військового округу, потім був командиром взводу у гарнізоні міста Глухова Сумської області, начальником фізичної підготовки полку, закінчив військові курси у Ленінграді.

У 1953 році закінчив факультет тактики Військово-педагогічного інституту.

З 1953 року працював викладачем тактики Благовєщенського військового училища Амурської області РРФСР.

З 1957 — начальник штабу мотострілецького полку. Служив заступником, а з 1960 — командиром навчального мотострілецького полку.

З 1965 р. — заступник командира, командир мотострілецької дивізії.

У 1967 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

З 1967 р. — заступник начальника штабу військового з'єднання Туркестанського військового округу, командир корпусу.

У лютому 1973 — серпні 1975 р. — командувач 13-ю армією Червонопрапорного Прикарпатського військового округу.

У вересні 1975 — 1980 р. — 1-й заступник командувача військами Південної групи військ (Угорщина).

У 1980 — 1985 р. — 1-й заступник командувача військами Червонопрапорного Одеського військового округу.

У 1985 — 1990 р. — головний військовий радник Збройних Сил СРСР при Революційних Збройних Силах Республіки Куба.

Потім — у відставці. Проживав у Мінську.

Автор книги «На острие красных стрел» (Москва, 1988).

Звання

  • генерал-майор
  • генерал-лейтенант (4.11.1973)
  • генерал-полковник

Нагороди

Література

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Посилання