|
З'їзд народних депутатів (2022)
З'їзд народних депутатів — це збори колишніх депутатів різних рівнів і скликань від Росії, які претендують на роль перехідного парламенту РФ або його можливого наступника[1][первинне джерело]. Ініціатором з'їзду став колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов. Сесії 1-го Конгресу відбулися 4–7 листопада 2022 року в м. Яблонна, Польща[2][3]. ЛегітимністьЗ'їзд позиціонує себе як зібрання «єдиних представників суспільства і держави, які мають демократичну легітимність, отриману від російських громадян»[4]. Ілля Пономарьов під час з'їзду відповів, що як представники російських громадян вони цілком легітимні, оскільки колись були обрані народом, а тепер Росії потрібен тимчасовий орган для передачі влади, і вони «вибори потім проведуть». Геннадій Гудков назвав з'їзд «протопарламентом»[5]. УчасникиДо участі у з'їзді як делегати з правом голосу були запрошені:
Також могли брати участь особи, які засуджують війну в Україні та отримали рекомендацію принаймні двох делегатів. Таким чином, делегатами могли стати ті, хто ніколи не був депутатом. Організатори повідомили, що всього на участь у конгресі подано 94 заявки. Усього для участі в з'їзді народних депутатів Росії зареєструвався 51 делегат, 26 із них взяли участь онлайн. Були присутні 80 гостей із дорадчим голосом із 32 регіонів Російської Федерації та 9 іноземних держав. Кілька учасників Конгресу, які брали участь у його роботі дистанційно з Росії, були змушені приховувати свої імена та обличчя з міркувань безпеки. Перевірку їхніх осіб проводила лічильно-мандатна комісія. Перед початком з'їзду до оргкомітету увійшли Ніна Бєляєва, Геннадій Гудков, Олена Лук'янова, Ілля Пономарьов, Марк Фейгін, Петро Царьков і Аркадій Янковський. Для ведення поточної політичної діяльності між зборами замість оргкомітету створено Виконавчу раду з 11 осіб. До складу ради були обрані: Геннадій Гудков, Андрій Ілларіонов, Олена Істоміна, Людмила Котесова, Олена Лук'янова, Олександр Осовцов, Ілля Пономарьов, Андрій Сідельников, Марк Фейгін, Петро Царьков і «Цезар»[6]. Склад делегатів з'їзду: ексдепутати Держдуми і Ради Федерації.
екс-депутати регіонального та муніципального рівнів
екс-обіймачі виборних посад
інші
Підготовка та проведення з'їздуНапередодні та під час з'їзду організатори повідомили, що палац, який вони обрали для зустрічі в Яблунному, був місцем, на їхню думку, знаменитих переговорів між владою Польської Народної Республіки та профспілкою «Солідарність», наприкінці '980-х. Про це організатори нібито дізналися, лише коли приїхали до Польщі, тому екстрено місце проведення не змінювали. Частина делегатів не змогла приїхати до Польщі через проблеми з отриманням гуманітарної візи (в'їзд за туристичними візами росіянам заборонили з 19 вересня). Ілля Пономарьов обирав гімн із двох варіантів: «Стіни рухнуть» (гімн польської «Солідарності») і російську революційну «Дубинушку», але не зміг визначитися. З Росії зміг приїхати екс-депутат Тверського округу Москви.. Депутат Костромічев від Північного Тушино запропонував перейменувати з'їзд: "Я рішуче не погоджуюся із назвою нашої зустрічі. Жоден депутат не є "народним", це слово дискредитоване тоталітарними режимами від Північної Кореї до Донецької Народної Республіки (ДНР)" [джерело?] Відомо, що серед організаторів з'їзду були російські націоналісти Дмитро Саввін[7][неавторитетне джерело] та Олексій Барановський; однак це не призвело до ухвалення поправок соратника-націоналіста Василя Крюкова.[джерело?] Про вбивство Путіна на з'їзді звучали виступи, зокрема самого Пономарьова, а також депутата Верховної Ради Олексія Гончаренка та засновника руху «Артподготовка» В'ячеслава Мальцева,[8], через його наполегливі оголошення про «революцію» в Росії 5 листопада 2017 року. Незадовго до цієї дати він сам виїхав до Франції, а людей, які йому повірили, затримали і відправили на тривалі терміни до в'язниці. Акт про рух Опору був ключовим документом усього з'їзду. Серед делегатів не було єдиної підтримки збройної боротьби[6]. Деякі учасники покинули з'їзд достроково[9][неавторитетне джерело]. Прийняті документи та проєкти
КритикаСам Пономарьов голосував проти приєднання Криму до Росії лише через «невдоволення процедурою анексії». Своє ставлення до того, що сталося з Кримом, він пояснив так: «погано не те що анексували, а те, як анексували»[12]. Збори самостійних міських депутатів «Земський з'їзд» засудили шлях насильницького розв'язання політичних проблем.[13] Засідання з'їзду супроводжувалися скандалами і взаємними звинуваченнями. Серед російських опозиційних політиків і активістів переважали дві позиції. Перша — два десятки колишніх депутатів, які зібралися разом, але вже нікого не представляють. Друге — будь-яка асоціація проти Путіна — корисна. Це, а також бажання Пономарьова представити себе своєрідним координатором збройного спротиву режиму в Росії, коли до кінця не зрозуміло, чи такий спротив насправді є, змусило багатьох вороже сприйняти скликання та роботу з'їзду.[14] Екснардеп від Воронезької області Ніна Бєляєва звинуватила Пономарьова в спотворенні підготовленого нею проєкту документа про люстрації.[15][16] Під час її виступу не було звуку. Пізніше у своєму Telegram-каналі Бєляєва заявила, що їй навмисно вимкнули звук і не дали говорити. Наступного дня Пономарьов назвав Бєляєву «людиною з психологічними проблемами» у відповідь на пропозицію обговорити заявлені нею права інтелектуальної власності, а організатори відключили мікрофон журналіста СОТА, коли він почав з'ясовувати, що призвело до конфлікту.[17][18] Пізніше вона подала заяву про порушення проти Іллі Пономарьова кримінальної справи за ст. 157 (наклеп).[19] Бєляєва також сказала, що присутність певної кількості гідних людей на з'їзді не робить його легітимним.[20] Деякі росіяни, які проживають у різних містах Польщі, не визнали Іллю Пономарьова та з'їзд:[21] "Учасники "Съезду" наділяють себе псевдолегітимністю та виправдовують її перемогами на попередніх виборах. Однак багато сильних опозиційних кандидатів (зокрема, Іван Жданов, Володимир Мілов і Любов Соболь) ніколи не допускалися до участі в виборах в Росії. Таким чином, по-перше, ми ставимо під сумнів те, що учасники "Съезду" могли б перемогти на чесних виборах; по-друге, ми вважаємо, що за тривалий час, який минув з моменту їх обрання, їх виборчий потенціал змінився" У Лізі Вільних Націй заявили, що не визнають «будь-яких політичних сил і центрів, які будуть виправдовувати збереження Росії», оскільки формулювання проекту декларації з'їзду суперечать підходам Лізі Вільних Націй та заявам Пономарьова. Деякі пов'язують таку спрямованість декларації з тим, що одним із її авторів був московський імперіаліст Дмитро Саввін. Журналіст Харун Сидоров зазначив, що суперечка про те, хто визначатиме політичне самовизначення — національні та регіональні рухи чи російські революціонери — поки що виглядає як ділення шкури невбитого ведмедя.[22] Сам Дмитро Саввін, який запропонував Пономарьову ідею з'їзду, негативно відгукнувся про подію.[7] Галина Фільченко, яка брала участь у з'їзді, відреагувала на статтю журналіста «Новой газеты» Іллі Азара, в якій він назвав її «не самим харизматичним депутатом», а його назвав "не самим харизматичним євреєм ". На заході були присутні помічник Пономарьова Олексій Барановський, та Василь Крюков, який заявив, що одна з головних бід Росії — це таджики .[23] Політолог Катерина Шульман зазначила, що «ключова проблема таких подій — нелегітимність… сама по собі це не надто значуща подія (і взагалі не подія), але як симптом досить суттєва. Я думаю, що в осяжному майбутньому ми побачимо ще кілька спроб такого роду».[24][25] Статус «небажаний»У квітні 2023 року Конгрес було визнано «небажаним» у Росії.[26]
Президент Зеленський заявив, що РФ буде відповідати перед міжнародним трибуналом за масові обстріли Харкова.[28] Прокурор Міжнародного суду особисто ініціював розслідування щодо злочинів Росії в Україні.[29] Європейський суд з прав людини виніс рішення, в якому наказав Російській Федерації припинити напади та бомбардування цивільних об'єктів в Україні.[30] Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив у вівторок 1 березня 2022 року у Раді ООН з прав людини, що російські злочини в Україні множаться щогодини, а удари вражають лікарні, школи та житлові будинки.[31] Резолюція Європарламенту від 1 березня 2022 року засуджує війну Росії проти України, вимагає від РФ вивести всі свої війська з української території.[32] Генеральна асамблея ООН ухвалила в 2 березня 2022 року резолюцію, в якій засуджує вторгнення Росії в Україну і закликає Москву негайно вивести всі сили з України.[33] Канада подала до Міжнародного кримінального суду ООН у Гаазі позов проти Росії через можливе вчинення нею воєнних злочинів в Україні.[34] Головний прокурор Міжнародного кримінального суду (ICC) у Гаазі Карім Хан заявив, що почалося розслідування щодо військових злочинів, скоєних Російською Федерацією в Україні.[35] Міжнародний суд ООН в Гаазі 16 березня 2022 року зобов’язав Росію припинити розпочаті 24 лютого 2022 року воєнні дії в Україні.[36][37] 10 березня ВООЗ відзвітувало про 21 атаку російських військових на медичні заклади і 5 атак на карети швидкої допомоги, що призвели до 12 загиблих і 34 поранених.[38] Міжнародний кримінальний суд (МКС) приєднався до спільної слідчої групи з розслідування воєнних злочинів в Україні через вторгнення Росії.[39] Сейм Литви визнав дії РФ в Україні геноцидом, а Росію - терористичною державою. Аналогічні заяви затвердив Сейм Латвії та парламент Естонії.[40] [41] Сенат Чеської Республіки проголосував за постанову, якою визнав дії армії РФ на території України геноцидом українського народу.[42] Рада ООН з прав людини в четвер 12 травня 2022 року проголосувала за початок розслідування імовірних порушень прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права російськими військами на звільнених територіях України.[43] Президент США Байден звинуватив Путіна у спробі стерти з лиця землі культуру та ідентичність українського народу. [44] Глава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс вважає, що президент РФ Владімір Путін має на меті знищити український народ.[45] Генеральна Асамблея ООН на засіданні в середу 12 жовтня 2022 року ухвалила резолюцію із засудженням незаконних "референдумів", які Росія влаштувала на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України.[46] Парламентська асамблея Ради Європи 13 жовтня 2022 року ухвалила резолюцію, в якій Російська Федерація названа терористичним режимом.[47] Сенат Польщі 26 жовтня 2022 року одноголосно, 85 голосами, ухвалив резолюцію про визнання влади Російської Федерації терористичним режимом.[48] Генеральна Асамблея ООН на спеціальній сесії 14 листопада 2022 року ухвалила резолюцію авторства України та ще пів сотні держав, в якій міститься заклик до Росії відшкодувати збитки, завдані повномасштабною агресією.[49] Палата депутатів парламенту Чехії 16 листопада 2022 року схвалила резолюцію, яка називає чинну російську владу терористичним режимом. [50] Парламентська асамблея НАТО 21 листопада 2022 року визнала Російську Федерацію та її режим державою-терористом.[51] Європарламент під час голосування 23 листопада 2022 року підтримав резолюцію про визнання Росії державою-спонсором тероризму.[52] Нижня палата парламенту Нідерландів 24 листопада 2022 року визнала Росію державою-спонсором тероризму у зв'язку з її військовими діями в Україні. [53] Польський Сейм 14 грудня 2022 року ухвалив резолюцію про визнання Росії державою-спонсором тероризму разом із поправкою, запропонованою владною партією "Право і справедливість", про Смоленську катастрофу 2010 року.[54] Міжнародна академія Нюрнберзьких принципів 8 травня 2023 року ухвалила Декларацію, яка засуджує воєнні злочини Росії проти України. У документі наголошується, що всі винні мають бути притягнуті до відповідальності за агресію проти українського народу[55][56].
Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||
.svg)
