Жук Дар'я Вікторівна
Жук Дар'я Вікторівна (біл. Жук Дар'я Віктараўна; нар. 24 квітня 1980, Мінськ) — білоруська режисерка, сценаристка, продюсерка, яка живе і працює в США. БіографіяДар'я Жук народилася і виросла в родині журналістів. З хорошими оцінками закінчила школу і в 1999 році подала анкету і твір на навчання за обміном у США. Здібна дівчинка відразу вступила до жіночого коледжу Cottey College в крихітному містечку Неваді, штат Міссурі. Не маючи мети будь-якою ціною залишитися в США, Дар'я Жук спочатку хотіла повернутися додому, але після випадкового відвідування Принстонського університету дівчина раптом усвідомила, що коледж в провінції – це ще не вся Америка, тому після закінчення коледжу виграла стипендію на навчання в Гарварді (1999) на економічному факультеті, який успішно закінчила 2002 року. Уже тоді, під час навчання в університеті, Дар'я засумнівалася у виборі майбутньої професії. Вибравши на факультативні заняття з кінематографу і познайомившись із режисерами Хелом Хартлі та Россом Макелві, Дар'я Жук потрапляє в абсолютно інший і новий для неї світ творчої молоді. Після закінчення Гарварду Дар'я Жук не наважилася кинути вельми прибуткову в США професію економіста, тому працювала за фахом – фінансистом у банку на Уолл-Стріт. У 2004 році почала працювати на відомому американському телеканалі HBO на абсолютно не творчій посаді (економістка), в цей же період паралельно ночами продюсувала документальні фільми. У 2010-2015 Дар'я Жук вивчала режисуру в Колумбійському університеті (Columbia University School of the Arts [Архівовано 27 квітня 2019 у Wayback Machine.]), який закінчила з відзнакою. За час навчання виграла низку грантів від престижних фондів, зокрема, грант компанії Panavision для нових режисерів New Filmmaker Grant (2012) і міждисциплінарний грант Колумбійського університету Art Works Grant (2012). Отримала право вести власний курс із режисури в Колумбійському університеті за рік до отримання режисерського диплома (вересень – грудень 2013). Роботи Дар'ї Жук були показані на таких престижних фестивалях як «Дзеркало» імені Андрія Тарковського в Іванові, Oaxaca Film Fest в Мексиці, Palm Springs International Film Festival, Atlanta Film Festival, Santa Fe Independent Film Festival, SXSW Film, в Карлових Варах[1], а також на фестивалях в Канаді, Німеччині та Південній Кореї. Заміжня, живе і працює в Нью-Йорку. Визнання та нагороди2015 – нагорода за кращу режисуру від Women In Film & Television International (WIFTI), короткометражний фільм «Справжня американка»[2]. 2015 – диплом журі «Лістапад» (Мінськ) за фільм «Справжня американка»[3]. 2015 – найкраща короткометражка на Boston Jewish Film Festival за фільм «Що тебе не вбиває». 2018 – Ґран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю за кращий ігровий фільм «Кришталь»[4], приз глядацьких симпатій IFF Pacific Meridian[5], Ґран-прі Almaty film festival[6], приз "За кращу режисерську роботу" на фестивалі Bridge of Arts[7], головну російську кінопремію "Ніка" в номінації "Кращий фільм СНД, Грузії та Балтії"[8], "Кращий повнометражний регіональний фільм" 2th LICHTER Filmfest Frankfurt International[9], ФільмографіяПродюсерські роботи2008 – «Gogol Bordello нон-стоп» (Gogol Bordello Non-Stop), повнометражний документальний фільм. 2008 – «Фільм про Анну Ахматову» (A Film about Anna Akhmatova), повнометражний документальний фільм. Режисерські роботи2018 – «Кришталь» (Crystal Swan), повнометражний художній фільм. 2016 – «Як уві сні» (Like a Dream), документальний короткометражний фільм. 2015 – «Справжня американка» (The Real American), короткометражний художній фільм. 2015 – «Що тебе не вбиває» (What Does not Kill You), короткометражний художній фільм. 2014 – «Хапай туристів» (Eat the Tourists), короткометражний художній фільм. 2013 – «ВІСК» (WAX), короткометражний художній фільм. 2012 – «Напіврозпад» (Half-Life), короткометражний художній фільм. 2011 – «Повітря всередині неї» (The Air Inside Her), короткометражний художній фільм. Цікаві фактиУ 2009 році Дар'я Жук приїздила на Київський Міжнародний кінофестиваль "Молодість" зі своєю продсерською роботою «Gogol Bordello нон-стоп»[10]. У фінальній сцені фільму "Кришталь" є сцена з щорічної ходи "Чорнобильський шлях", яку провладна цензура змусила вирізати[11] під час прокату фільму в Білорусі, адже саме у 1996 році на цій події ОМОН із наказу Лукашенка вперше розігнав білоруських демонстрантів. Фільм "Кришталь" висунутий на премію Американської кіноакадемії[12] від Білорусі в номінації "Кращий фільм іноземною мовою". Посилання
|