Жудін Дмитро Ананійович
Дмитро́ Ана́нійович Жу́дін (* 23 жовтня (4 листопада) 1860 — † 22 квітня 1942, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — український художник. Батько вченого Миколи Жудіна та художниці Ольги Жудіної. Біографічні відомостіНародився в селянській родині на Житомирщині. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв. 1892 року оселився в Кам'янці-Подільському. Викладав малювання і креслення в Маріїнській жіночій гімназії. Був також вчителем малювання, креслення та каліграфії Кам'янець-Подільського міського училища. Восени 1896 року Жудін познайомився з майбутнім російським письменником Сергієм Сергєєвим-Ценським, який прибув до Кам'янця-Подільського як учитель-початківець і викладав російську мову у двох старших класах міського училища. І хоч Дмитро Ананійович був старший від Сергія Миколайовича на 15 років, вони швидко знайшли спільні інтереси: разом малювали етюди, мріяли про тривалу мандрівку, розмірковували про літературу та мистецтво[1]. У 1897—1913 роках Жудін роках викладав чистописання та малювання в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії[2]. Одним із його учнів був майбутній театральний художник Михайло Курилко[3]. Як засвідчує «Пам'ятна книжка Подільської губернії на 1911 рік», колезький секретар Дмитро Жудін був тоді не тільки вчителем мистецтв у чоловічій гімназії, але й викладав малювання в жіночій гімназії Славутинської. Мешкав він у будинку Кржемінського на Бульварній вулиці (нині вулиця Шевченка)[4]. Слідчі та судові органи міста неодноразово залучали Жудіна як експерта з каліграфії в зв'язку із розслідуванням кримінальних справ, пов'язаних із підробкою документів. До 50-річчя з дня побудови та освячення церкви святого Георгія в Кам'янці-Подільському, яке відзначалося в жовтні 1911 року, Дмитро Жудін виконав розпис вівтаря та передвівтарної частини храму. Це був, як зазначалося у звіті Георгієвсько-Серафимівського братства, історичний живопис із південноросійською (тобто, українською) орнаментацією[5]. На початку 1980-х років під час реставрації церкви та пристосування її під планетарій в інтер'єрі храму було виявлено живопис Жудіна. Київські художники-реставратори відновили ці розписи[6]. Теплі спогади про Жудіна залишив письменник Павло Богацький, який до 1900 року навчався в Кам'янець-Подільському духовному училищі. Він входив до таємної юнацької організації «Запорізька Січ» (предтечі пластогово руху), що діяла у 1895—1900 роках в училищі. Очолював її учень, який мав чин «полковника», Ісая Сулковский, опікуном організації став художник Жудін. Богацький писав про Дмитра Ананійовича:[7]
Бував за кордоном. Відвідував курси підвищення кваліфікації в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві. 1913 року перевівся на роботу в Санкт-Петербург. Його призначили в реальне училище імені Царевича Алексія Єдиновіруючого братства на посаду вчителя із 1 серпня 1913 року. Навіть живучи у столиці Російської імперії, Дмитро Ананійович залишався (за даними на 1919 рік) членом Подільського церковного історико-археологічного товариства[8]. Мешкав за адресою: 8-а лінія, 55, квартира 5-а. Помер у блокадному Ленінграді. Поховано на Піскарьовському кладовищі[9]. Дмитро Жудін мав двох синів — Володимира та Миколу, доньку Ольгу. Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
