Еміль Міхаловський
Еміль Міхаловський (пол. Emil Michałowski; 2 жовтня 1850, Сянік — 5 лютого 1919, Тернопіль[1]) — польський педагог, директор Тернопільської чоловічої учительської семінарії (1892—1919[2]), урядник, посол Галицького крайового сейму VII, VIII і IX скликання (1899—1913), бургомістр (урядовий комісар) Тернополя (1915—1917). ЖиттєписНародився 2 жовтня 1850 року в Сяніку[3]. Римо-католик[3]. 1 вересня 1873 року почав працювати учителем[3]. Екзамен за фахом склав 21 червня 1875 року[3]. Іменований дійсним вчителем 11 березня 1876 року[3]. Від 14 травня 1892 року — директор Тернопільської чоловічої учительської семінарії[3] і перебував на цій посаді аж до своєї смерті. У 1897 році видав «Seminarium Nauczycielskie Męskie w Tarnopolu 1871—1896: sprawozdanie dyrekcji Seminarium»[4]. 2 лютого 1902 року отримав VI ранг за фахом[3]. Іменований цісарсько-королівським урядовим радником[3]. Перед 1909 роком відзначений Орденом Залізної Корони ІІІ класу[3]. Під час VII скликання Галицького крайового сейму (1895—1901), 21 листопада 1899 року був обраний послом на місце померлого Едварда Ріттнера. Потім став послом Галицького крайового сейму VIII (1901—1907) і IX (1909—1913) з ІІІ курії в Тернополі. Співініціатор створення «Товариства вчителів». Довголітній голова «Товариства друзів музики». Перший голова товариства «Тернопільський науковий гурток» (1892). Учасник польського гімнастичного товариства «Сокіл» (від 1892)[1]. Під час Першої світової війни від 1915 до 1917 року був на посаді бургомістра (урядового комісара) Тернополя[5]. Його внук Казімєж Міхаловський (1901—1981), археолог, єгиптолог, історик мистецтва. Примітки
Джерела
|