Ельжбета Барщевська

Ельжбета Барщевська
пол. Elżbieta Barszczewska
Народилася29 листопада 1913(1913-11-29)[2][3][4]
Варшава, Російська імперія
Померла14 жовтня 1987(1987-10-14)[2][3][4] (73 роки)
Варшава, Республіка Польща
ПохованняПовонзківський цвинтар
Громадянство Республіка Польща
Діяльністьакторка, кіноакторка
Роки діяльностіз 1934
У шлюбі зMarian Wyrzykowskid
ДітиJuliusz Wyrzykowskid
IMDbnm0058341
Нагороди та премії
CMNS: Ельжбета Барщевська у Вікісховищі
Ельжбета Барщевська — Ванда Порембська в кадрі з фільму «Палаючі серця» (1937)
Ельжбета Барщевська — Юстина Ожельська у фільмі «На Ніємні» (1939)
Могила Ельжбети Барщевської на Повонзькому кладовищі у Варшаві

Ельжбета Марія Барщевська, в шлюбі Вижиковська (29 листопада 1913[5], Варшава — 14 жовтня 1987, Варшава) — польська акторка театру та кіно.

Біографія

Донька Вітольда Тадеуша Барщевського (1867—1926) та Марії Гелени Шумської (1880—1951). Була одружена з актором Маріаном Вижиковським, у шлюбі з яким мала сина Юліуша, також актора.

Кар'єра

В 1932 році склала випускні іспити в XI Державній жіночій гімназії ім. Марії Конопницької. Мала намір вступити до Школи політичних наук у Варшаві, але зрештою вирішила вивчати акторську майстерність. Закінчила Варшавський державний інститут театрального мистецтва (де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком) у 1934 році[6]. Того ж року дебютувала на сцені Польського театру Варшави (пол.Teatr Polski) у ролі Гелени у виставі Шекспіра «Сон літньої ночі» режисера Леона Шиллера[7].

У другій половині 30-х років 20 ст. визнання критики і велику популярність принесли їй ролі в кіно, передусім Стефанії Рудецької у «Прокажена» (1936), Беати Вільчур та її доньки Марії у «Знахар» (1937), Броньки Моссаковської у «Дівчата з Новолипків» (1937) та Ельжбети Бєцької у «Межі» (1938)[8].

До 1939 р. виступала на сценах театрів Товариства сприяння театральній культурі (ТСТК) й як гість у Національному театрі. Під час окупації працювала офіціанткою в кафе Бодо (пол. Café Bodo) та у Акторки (пол. U Aktorek)[9]. Брала участь у підпільному театральному житті. У березні 1941 року була заарештована німцями у справі про вбивство Іґо Сим[10]. Після війни працювала в Польському театрі (1945–62), у Національному театрі (1962–65) і з 1965 по 1987 знову в Польському театрі.

23 серпня 1980 року приєдналася до звернення 64 вчених, письменників і публіцистів до комуністичної влади про переговори зі страйкуючими робітниками[11].

Останньою прем'єрою, в якій брала участь акторка, стали «Мемуари» Джона Муррела у ролі Сари Бернар. У телевізійному театрі вона виступила в «Піснях Марії де Франс».

Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (Алея заслуг, ряд 1, місце 98).

Вибрані театральні вистави

  • 1934 — Сон літньої ночі за роль Гелени (реж. Л. Шиллер)
  • 1935 — Чудова людина для малого бізнесу за роль Аніели (реж. Александер Зельверович)
  • 1939 — Гамлет у ролі Офелії
  • 1945 — Весілля як Марина (реж. Яцек Вощович)
  • 1946 — Лілла Венеда як Лілла Венеда (реж. Юліуш Остерва)
  • 1947 — Орестія як Електра (реж. Арнольд Шифман)
  • 1947 — Гамлет як Офелія (реж. А. Шифман)
  • 1948, 1954 — Сід як інфанта (реж. Едмунд Верцінскі)
  • 1948 — Фентезі за роль Діани (реж. Е.Верцінський)
  • 1953 — Дядя Ваня в ролі Олени Андріївни (реж. Марія Верцінська)
  • 1953 — Горштинський у ролі Саломеї (реж. Е. Верцінський)
  • 1958 — Нора як Нора (реж. Марія Верцінська)
  • 1958 — Мазепа в ролі Амелії (реж. Роман Завистовський)
  • 1960 — Гра в любов і смерть за роль Зофії де Курвуазьє (реж. Здзіслав Мрожевський)
  • 1961 — Високий мур як Уршуля Дарнєвич (реж. М. Вижиковський)
  • 1962 — Високий мур як Уршуля Дарнєвич (реж. Єжи Гоффман)
  • 1963 — Електра як Електра (реж. Казімєж Деймек)
  • 1964 — Лисиця в залицянні як Подстоліна (реж. Джозеф Вишомірський)
  • 1964 — «Вишневий сад» за роль Раневської (реж. Владислав Красновецький)
  • 1968 — Лілла Венеда в ролі Рози Венеди (реж. Август Ковальчик)
  • 1975 — Пігмаліон у ролі місіс Гіггінс (реж. Анна Мінкевич)
  • 1976 — Марія Стюарт у ролі Марії Стюарт (реж. А. Ковальчик)
  • 1978 — Дзяди в ролі місіс Роллінсон (реж. Адам Ганушкевич)
  • 1981 — Спогади за роль Сари Бернгардт (реж. Ян Братковський)

Фільмографія

На великому екрані дебютувала ще студенткою у фільмі «Що мій чоловік робить вночі…» режисера Міхала Вашинського; завдяки красі, голосу з цікавим тембром і таланту швидко здобула популярність і визнання аудиторії і критики, стала зіркою. У 1934—1939 роках знялася в таких фільмах:

  • 1934 рік:
    • What My Husband Does at Night… as Woman at Dance Party, в титрах не вказана
  • 1936 рік :
  • 1937 рік :
    • Дівчата з Новолипків у ролі Броньки Мосаковської
    • Ординат Міхоровський — Ghost of Stefcia Rudecka (в титрах не вказана)
    • Hearts of Flame як Ванда Порембська
    • Квак у ролі Беати, дружини професора Вільчура / Марися Вільчувна
  • 1938 рік :
    • Кордон як Elżbieta Biecka
    • Костюшко біля Рацлавиць як Ганка
    • Остання бригада як Ewa Żegota
    • Професор Вільчур — Марися Чинська, донька Вільчура
  • 1939 рік :
    • Геній сцени в ролі Саломеї в Горштинському
    • Кристинина брехня як Krystyna Olakówna
    • На Нему як Юстина Орзельська
    • Три серця — Кася, вихованка графині Тинецької

Після війни вона зіграла лише в одному фільмі — «Ритм серця» (1977), реж. Збігнєв Камінський[12].

Працювала з такими акторами та акторками, як Мечислава Цвикліньська, Стефан Ярач, Казімеж Юноша-Степовський та Станіслава Висоцька.

Ордени та нагороди

Нагороди

  • Нагорода міністра закордонних справ за роль Офелії на Шекспірівському фестивалі (1947),
  • Державна премія за акторську майстерність 2-го ступеня (1955),
  • Премія Столиці Варшави за всю мистецьку діяльність за останні 10 років (1955),
  • Премія Столиці Варшави за довічну творчу діяльність (1960),
  • Премія видавництва Асоціації ПАКС Влодзімєж Петржак (1972),
  • Премія «Homo Varsoviensis '76» — премія тижневика «Столиця» (1977),
  • Нагорода міністра культури й мистецтва І ступеня за видатні заслуги в галузі акторської майстерності (1977).

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1151519006 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  4. ↑ а б e-teatr.pl — 2004.
  5. ↑ а б Czy wiesz kto to jest?. 1983. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |miejsce= (можливо, |location=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |redaktor= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |wydawca= (можливо, |publisher=?) (довідка)
  6. ↑ Świerkocka, Ida (2017). Śladami gwiazd II RP. Miejsca, ludzie, historie. Warszawa: Skarpa Warszawska. с. 12. ISBN 978-83-63842-50-5.
  7. ↑ Świerkocka, Ida (2017). Śladami gwiazd II RP. Miejsca, ludzie, historie. Warszawa: Skarpa Warszawska. с. 14. ISBN 978-83-63842-50-5.
  8. ↑ Elżbieta Barszczewska | Życie i twórczość | Artysta (пол.)
  9. ↑ Wiernicki, Wacław (1994). Wspomnienia o warszawskich knajpach. Prószyński i S-ka. с. 82. ISBN 83-902520-0-7.
  10. ↑ Władysław Bartoszewski, Warszawski pierścień śmierci, Warszawa 1970, s. 106.
  11. ↑ Apel (dokument KSS KOR, Archiwum Opozycji IV/04.05.43 [b.n.s])
  12. ↑ Rytm serca (1977) (пол.) {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  13. ↑ M.P. z 1950 r. nr 6, poz. 58 «za zasługi położone dla Narodu i Państwa w dziedzinie kultury i sztuki»
  14. ↑ M.P. z 1946 r. nr 145, poz. 283 «za zasługi w dziedzinie sztuki dramatycznej na terenie kraju».
  15. ↑ M.P. z 1953 r. nr 106, poz. 1422 «za zasługi w dziedzinie sztuki teatralnej — w związku z 40-leciem pracy Państwowego Teatru Polskiego w Warszawie».

Бібліографія

  • Filler, Witold (1998). Elżbieta Barszczewska. Poczet aktorów polskich: Od Solskiego do Lindy. Warszawa. с. 14–16. ISBN 83-87571-54-7.

Посилання