Національний театр розташовується з 1833 року в бічній частині варшавського Великого театру, який проєктував італійський архітектор Антоніо Корацці. Однак історія Національного театру більш довга — заклав його польський король Станіслав-Август Понятовський в 1765 році.
Марки Національного театру
Історія
19 листопада 1765 в будівлі, яка сьогодні вже не існує, відбувся перший спектакль створеної королем постійної, професійної та громадської акторської трупи, яка носила назву «Національні актори Його Королівської Величності» (пол.Aktorowie Narodowi Jego Królewskiej Mości).
У 1774 році для Національного театру був адаптований варшавський Палац Радзивилів на вулиці Краківське передмістя (нині Президентський палац). З 1779 року Національний театр помістили в новому будинку, побудованому на площі Красінських.
У 1810 році була створена «Урядова дирекція театрів», яка діяла раніше після приєднання великої частини Варшавського герцогства до Російської імперії як автономне Королівство Польське. У 1822 році вона отримала назву «Дирекція театрів і всіляких драматичних і музичних видовищ в Королівстві». Цій установі підкорявся Національний театр, який фінансувався з публічних фондів, зокрема з податку від видовищ, які вигадав Войцех Богуславський.
У 1829—1833 роках театр мав другу сцену на вулиці Краківське передмістя.
З 1933 року Національний театр помістили разом з Варшавською оперою в новій будівлі Великого театру на Театральній площі. Одночасно об'єднали Національний театр з іншими варшавськими театрами, оперою, оперетою і балетом у Варшавські урядові театри (пол.Warszawskie Teatry Rządowe). Провідною владою цього нового закладу був президент, яким завжди призначався генерал Російської імперії (напр. Іґнаци Абрамович, Олександр Ян Гауке). За 1915 рік йому підпорядковувалися 5 театральних будівель: Великий театр, Літній театр, Маленький театр, Новий театр, Театр «Новини».
Після пожежі, що знищила сцену в 1919 році, театр відновили в 1924 році і знову дали йому назву «Національний театр».
Під час Другої світової війни будівля Великого театру була повністю зруйнована. Після відновлення бічної частини будівлі Національний театр відновив свою діяльність в 1949 році постановкою п'єси "Єгор Буличов та інші " М.Горького.
У 1985 році спалахнула чергова пожежа, яка зруйнувала сцену і глядацьку залу. У 1985—1990 роках Національний театр тимчасово використовував приміщення Театру на Волі. Після зміни державного ладу міністр культури і мистецтва Ізабелла Цівінська підняла рішення про розпуск трупи Національного театру.
По закінченню відновлення приміщень в бічній частині Великого театру, 19 листопада 1996 року, в річницю першої прем'єри з вісімнадцятого століття, Національний театр відновив свою діяльність.
