Екологічна зброя або біосферна зброя — один з різновидів геофізичної зброї, вражальним чинником якої є завдання масштабних хіміко-біологічних, термічних або механічних ушкоджень критично важливим елементам середовища проживання противника[1].
З погляду західних військових фахівців середовище проживання противника слід розглядати як сукупність основоположних компонент, якими є біосфера, техносфера та інфосфера[2]. Екологічна зброя спочатку замислюється для завдання удару по ключових сегментах біосфери, ресурси якої обмежені, не завжди поновлювані й мають виняткову важливість для виживання людини як біологічного виду. В цьому плані екологічна зброя потрапляє в розряд засобів масового знищення й нерідко розглядається як один з найнебезпечніших видів озброєнь.
Залучення екологічної зброї може дати результат у вигляді пошкодження посівних площ, пасовищ, лісових масивів, забруднення атмосфери, водойм і ґрунтів[1]. Як засоби доставки хіміко-біологічних агентів (наприклад — фітотоксикантів) можуть застосовуватися розпилювальні агрегати на авіаційних або наземних платформах, термічних засобів — запалювальна зброя, механічних засобів — інженерна техніка, фугасні боєприпаси тощо..
Наслідки застосування екологічної зброї можуть набувати незворотного характеру: внаслідок знищення лісів бідніє флора і фауна, змінюється водний режим, інтенсифікуються ерозійні процеси в родючих ґрунтах, що врешті решт може спричинити несприятливу локальну зміну клімату[1][3][4].
Піонерами в розробці й використанні екологічної зброї стали американські збройні сили під час бойових дій у Південно-Східній Азії в 60-х роках XX століття[1], які вели екологічну війну у В'єтнамі[5]. За оцінками багатьох експертів у В'єтнамі згубної дії розпилюваних американцями гербіцидів, дефоліантів та десикантів зазнали близько половини всіх лісів і орних земель. Результатом стало заболочування сільськогосподарських угідь і знеліснення значних площ, що зробило місцевий клімат сухішим через порушення природного балансу екосистем[6]. Завданий збиток позначився не лише на сільському й лісовому господарстві країни, але й на здоров'ї місцевого населення.
Надалі коаліційні сили країн НАТО активно застосовували екологічну зброю в Афганістані під приводом знищення плантацій опіумного маку[6].
↑ абвгЭкологическое оружие // Военная энциклопедия / Грачёв П. С. — Москва : Военное издательство, 2004. — Т. 8. — С. 485-486. — ISBN 5-203-01875-8.
↑FitzGerald M. C. Weapons based on new physical principles // Managing the Revolution in Military Affairs / Matthews R., Treddenick J. — Springer, 2001. — P. 232. — ISBN 9780230294189.
↑Военный энциклопедический словарь // В 2 томах. Том 2. — Редкол.: А. П. Горкин, В. А. Золотарев, В. М. Карев и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, «РИППОЛ КЛАССИК», 2001 г. 816 с. C. 775 (Экологическая война). ISBN 5-7905-0996-7
↑ абПоликарпов В. Экономические, торговые и продовольственные войны // Войны будущего. От ракеты «Сармат» до виртуального противостояния / Поликарпов В., Поликарпова Е. — «ТД Алгоритм», 2015. — 368 с. — ISBN 978-5-906798-52-7.
Література
Рогозин Д.Экологическая борьба в войне. Словарь-справочник «Война и мир в терминах и определениях»(рос.). Информационный сайт voina-i-mir.ru. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 25 листопада 2016.
Лисичкин В. А., Шелепин Л. А.Экологическое оружие // [1] — Москва : Крымский мост-9Д, 2001. — 445 с. — (Великое противостояние) Архівовано з джерела 4 квітня 2017
Machlis G. E., Hanson T. Warfare Ecology // BioScience : журнал. — 2008. — Т. 58, № 8 (11 вересня). — С. 729-736. — DOI:10.1641/B580809. Архівовано з джерела 4 листопада 2016. Процитовано 11 червня 2021.
Посилання
Экологическое оружие. Энциклопедия(рос.). Официальный сайт Министерства обороны Российской Федерации. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.