Дібча

Село Дібча пол. Dobcza Координати 50°14′00″ пн. ш. 22°45′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Переворський повіт Гміна Адамівка Населення 215 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-534 Автомобільний код RPZ SIMC 0598747 GeoNames 773177 OSM ↑2971081 ·R (Гміна Адамівка) Дібча Дібча (Польща) Дібча Дібча (Підкарпатське воєводство)

Дібча (пол. Dobcza) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Адамівка Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 215 осіб (2011[1]).

Розташування

Розташоване в північному Надсянні. Місцевість лісиста (переважно соснові бори), багато ставків, джерел. Близько нема промислових об'єктів, тому хороша екологічна ситуація.

Історія

Село спочатку належало роду Сенявських, проте після смерті останнього представника роду Адама Сенявського перейшло до родичів Чарторийських.

У 1831 р. Дібча належала до парохії Добра Ярославського деканату Перемишльської єпархії, при церкві діяла парохіяльна школа, причому в Дібчі з Ковалями було 926 парафіян.[2]

Згідно з «Географічним словником Королівства Польського» село належало до Ярославського повіту Королівства Галичини і Володимирії, у Дібчі в 1880 р. було 146 будинків і проживали 895 мешканців. Римо-католики належали до парафії у Сіняві, а греко-католики — у Добрій. Також була двокласова школа.[3] В 1880 р. в селі налічувалося 834 греко-католики.[4]

Наприкінці XIX ст. село належало князю Владиславу Чарторийському, сину Адама Чарторийського, брата Ізабелли Дзялинської з Чарторийських, котрій належали землі сусідніх сіл (Теплиці, Адамівка та ін.)

У 1939 році в селі проживало 1120 мешканців, з них 1040 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів, 5 поляків і 40 євреїв[5]. Село входило до ґміни Адамівка Ярославського повіту Львівського воєводства. Греко-католики належали до парафії Добра Сінявського деканату Перемишльської єпархії.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 28 вересня 1939 року відступили і передали радянському 2-му кавалерійському корпусу[6], оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон.

1945 року з села було вивезено 617 українців (142 сім'ї) — до Дрогобицької і Львівської областей УРСР.[7]

14 січня 1945 року відбувся бій між НКВД та повстанцями з УПА, які мали свій табір в ліках біла села. Поблизу Дібчої, Доброї та інших сіл був лісовий масив, у якому часто були на постої повстанці. Зокрема, там бували загони куреня «Месники» командира УПА «Залізняка». Сприяло цьому і переважно українське населення вказаних сіл. Було ще декілька боїв біля Добчої як в 1945 та і 1946 роках.[8].

18 травня 1946 року польська банда «Волиняка» атакувала село. Під час акції було розстріляно українських мешканців від 13 до 68 років, спалено 40 будівель.[9] 1966 року на місці поховання замордованих поставлено муровану могилу і таблицю з іменами і віком. Всього двоє дітей 13 і 14 років, 5 жінок та чоловіки старші ніж 35.

Решту українців у 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі[10].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][11]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	107	22	74	11
Жінки	108	19	65	24
Разом	215	41	139	35

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 33. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
3. Dobcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 59. (пол.)
4. Схиматісм всего клира католіков обряду греческо-руского Епархіи Перемиской на год от Рожд. Хр. 1880, с. 344. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
6. В.Бешанов. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 2 січня 2018.
7. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 27 листопада 2017.
8. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
9. Богдан Гук «1947. Пропам'ятна книга». Варшава, 1997, С.179
10. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
11. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

Три виселення українців села Дібча (автор: Павлівець Теодор) [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела

• Сайт Гміни Адамівка. Dobcza [1]^[недоступне посилання з травня 2019]