Богдан Гук (дослідник)

Богдан Гук
Народився1 травня 1964(1964-05-01) (60 років) або 1964[1]
Моронг, Ґміна Моронґ, Острудський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Країна Республіка Польща[2]
Діяльністьжурналіст, перекладач, редактор
Галузьжурналістика[1], переклад[1] і редагування[1]
Alma materВаршавський університет
Знання мовукраїнська[1] і польська[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гук.

Богдан Гук (пол. Bogdan Huk; нар. 1964, Моронг, Польща[3]) — український дослідник у Польщі, перекладач, журналіст. Редактор газети «Наше слово»[4]. Досліджує українську історію та культуру на території сучасної східної Польщі після 1772 року та українсько-польські взаємини в XIX—XX століттях[5][3].

Координує роботу некомерційного проєкту «Apokryf Ruski» (укр. Апокриф руський), спрямованого на наукове дослідження українського минулого на території сучасної східної Польщі (на західній межі української етнічної території)[4][3].

Біографія

Народився 1964 року в місті Моронг Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі, куди була переселена його родина під час операції «Вісла»[4][3]. Батько Богдана Гука родом із села Радава Ярославського повіту Підкарпатського воєводства, мати — походить із села Вислік Великий Сяноцького повіту[4].

У 1985—1989 роках був редактором студентського журналу української інтелігенції «Зустрічі»[4]. З 1989 року почав збирати, вивчати і публікувати спогади та архівні документи про українське минуле в Польщі[5]. У 1990 році здобув диплом української філології у Варшавському університеті[4][3][6]. Декілька років працював журналістом і диктором української редакції на радіо «Polskie Radio dla Zagranicy»[6]. У 1993—2000 роках був редактором журналу «Сон і Думка»[4]. З 1997 року проживає в Перемишлі[4][3]. У 2000—2002 роках працював редактором щомісячника «Інформатор Закерзоння»[4].

У 2010 році заснував дослідницький українознавчий проєкт «Apokryf Ruski» (укр. Апокриф руський)[3]. У полі зору проєкту насамперед історичні західні українські краї — Бойківщина, Холмщина, Лемківщина, Надсяння та Підляшшя[3].

Бібліографія

Книги

Автор і редактор низки книг[4][5]:

  • 1947. Пропам'ятна Книга / Зібрав та до друку зладив Богдан Гук. — Варшава, «Тирса», 1997.
  • Вогонь під наглядом — Лемківска ватра в документах Служби безпеки
  • Закерзоння. Спогади вояків Української Повстанської Армії. У 5-х томах. — 1994—2005.
  • Źródła do dziejów Ukraińskiej Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce w latach 1944—1989 (=Джерел до історії Української Греко-Католицької Церкви в Польщі в 1944—1989 роках). — 2007.
  • Явожно. Спогади в'язнів польського концентраційного табору (2009, співавтор з Мирославом Іваником)
  • Za to że jesteś Ukraińcem. Wspomnienia zlat 1944—1947 (За те, що ти є українець… Спогади з років 1944—1947): збірка. — 2012.
  • Україна. Польське серце тьми. — 2013.
  • УПА та ВіН у боротьбі з тоталітаризмом. 1945—1947. Документи, спогади. — Вишгород. — ФОП Сергійчук М. І., 2019. — 592 с.

Статті

Інше

  • Чужинце, іди скажи Україні. Увічнення трагедії Закерзоння в 1944—1947 роках: фотоальбом. — Перемишль, 2001. (ведучий редактор)

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ http://www.bogdanhuk.info/
  3. ↑ а б в г д е ж и APOKRYF RUSKI. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 7 лютого 2020. (пол.)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Доповідь на тему польсько-українських відносин з пункту бачення нової інтерпретації подій, які довели до масових вбивств у селі Терка що на Лемківщині // Вісник Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань. — 2014. — № 10(22) (жовтень). — С. 28-29. Архівовано з джерела 17 квітня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.
  5. ↑ а б в Archiwum wydarzeń 2018 r. www.lemkounion.pl. Об'єднання лемків. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2020.
  6. ↑ а б Tłumacz języka ukraińskiego | O MNIE. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020. (пол.)

Посилання