Діанін Олександр Павлович

Діанін Олександр Павлович
Народився8 (20) квітня 1851 Редагувати інформацію у Вікіданих
Владимирська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 грудня 1918(1918-12-06)[1] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Петроград, Російська СФРР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЄнський університет
Імператорська медико-хірургічна академіяd
Військово-медична академія імені С. М. Кірова Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьорганічна хімія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВійськово-медична академія імені С. М. Кірова Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медицини
Науковий керівникБородін Олександр Порфирович Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр Павлович Діанін ( 8 (20) квітня 1851, с. Давидова Володимирської губернії6 грудня 1918, Петроград ) — російський хімік-органік, академік Військово-медичної академії, доктор філософії в Єнському університеті, доктор хімії в Харківському університеті.

Біографія

Закінчив 4 курси Імператорської медико-хірургічної академії, хімію вивчав під керівництвом М. М. Зініна та О. П. Бородіна.

1877 року здобув у Єнському університеті ступінь доктора філософії за дослідження: «Про окиснення фенолів». Ступінь магістра і потім доктора з хімії отримав у 1880 та 1890 у Харківському університеті. З 1881 був при Військово-медичній академії ад'юнкт-лаборантом, а з 1887 року послідовно ад'юнкт-професором, екстраординарним та ординарним професором кафедри хімії. З 1887 по 1916 завідував кафедрою хімії Військово-медичної академії[2]. З 1895 року чотири рази обирався вченим секретарем конференції академії. З 1896 — дорадчий член медичної ради міністерства внутрішніх справ; протягом 18 років обіймав посаду експерта із судової хімії при медичному департаменті міністерства внутрішніх справ.

У 1891 році Діанін синтезував бісфенол А, який згодом став важливим компонентом найпоширенішого класу епоксидних смол, що на честь Діаніна часто називають «епоксидно-діанові смоли»[3].Займався популяризацією елементарних хімічних відомостей (у Педагогічному музеї).

Родина

Олександр Діанін був одружений на прийомній доньці свого вчителя, хіміка і композитора Олександра Бородіна.

  • Син — Сергій Олександрович Діанін
  • Правнук — Олександ Діанін-Хавард.

Вибрані праці

  • Дианин А. П. Александр Порфирьевич Бородин: Биогр. очерк и воспоминания А. П. Дианина. — СПб. : тип. В. Демакова, 1888. — 14 с. — (Отт. из Журн. Рус. физ.-хим. о-ва. – 1888. – Т. 20, вып. 4)
  • Дианин А. П. Исследования над светильным газом, добываемым по способу г. Кузнецова из нефти, параллельно с каменноугольным, теперь употребляемым, профессора Военно-медицинской академии А. П. Дианина, доложенное им в заседаниях 7 февраля и 3 марта 1884 г. Русского общества охранения народного здравия. — СПб. : тип. В. Киршбаума, 1887. — 18 с.
  • Дианин А. П. О продуктах конденсации кетонов с фенолами: Дис. … д-ра химии. — СПб. : тип. Н. А. Лебедева, 1889. — 90 с.
  • Дианин А. П. Очерк состояния и деятельности Военно-медицинской академии за период 1881–1894 годов. — СПб. : тип. М. Меркушева, 1900. — 45 с.
  • Дианин А. П. О превращении фенолов в дифенолы путём окисления // Журн. Рус. физ.-хим. о-ва. — 1882. — Т. 14, вип. 3 (25 січня).
  • Дианин А. П. О продуктах окисления нафтолов хлорным железом // Журн. Рус. физ.-хим. о-ва. — 1874. — 25 січня.
  • Дианин А. П. Трихлорфенол как обеззараживающее средство при лечении гнилостных и язвенных процессов и новый метод его получения: Дис. … д-ра медицины. — СПб., 1882.

Література

  • Дианин, Александр Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Дианин С. А., Петров А. Д. Александр Павлович Дианин // Материалы по истории отечественной химии. Сб. докл. на 2-м Всесоюз. совещ. по истории отечественной химии 21—26 апреля 1951. — М., 1953. — 25 січня. — С. 97—104.

Примітки

  1. а б Дианин Александр Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. История кафедры химии. Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 12 жовтня 2011.
  3. Дмитрий Старокадомский. Длинный век эпоксидки // Наука и жизнь. — 2018. — № 1 (25 января). — С. 66.

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia