|
Діалог про ораторів
Діалог про ораторів (лат. Dialogus de oratoribus) — твір давньоримського історика Публія Корнелія Тацита. ЗмістПісля невеликого введення (1) Тацит розповідає, як в молодості він прийшов разом з іменитими ораторами Марком Апром[en] і Юлієм Секундом[en] до Куріація Матерна, який нещодавно публічно прочитав свою поему про Катона Молодшого — одного з найбільш ідеалізованих римських республіканців і борців з тиранією (2). Секунд вказує Матерну на складну політичну ситуацію, при якій небажано видавати твір, що вихваляє непримиренного захисника республіканського ладу, а Апр нападає на зловживання Матерном поезією і нагадує, що в судах слухаються справи його друзів, на захисті яких йому слід було б зосередитися; Куріацій відповідає їм (3—4). Потім Апр виголошує промову про ораторську майстерність і поезію (5—10), після Секунд висловлюється про сучасний стан ораторської справи (11—13). За зауваженням Георгія Кнабе[ru], обмін думками виглядає «як пародія на судовий процес, з адвокатами, відповідачами та позивачами, [розповідь] пересипана жартами, заперечення висловлюються з посмішкою»[1]. Згодом до сперечальників приєднується ще й Віпстан Мессала, який залучає присутніх до обговорення змін, що відбулися в ораторській майстерності (14—41). Марк Апр виступає за оновлення стилістики та ораторських прийомів, а Мессала говорить про необхідність дотримання традицій колишніх поколінь ораторів[2]. ДатуванняРозмова відбувається близько 75 року, але уточнити дату заважає помилка Тацита: в тексті присутня як вказівка на шостий рік правління Тіта Флавія Веспасіана (між 1 липня 74 та 1 липня 75 року), так і згадка того, що пройшло сто двадцять років з дня загибелі Марка Тулія Цицерона (тобто, після 7 грудня 76 року)[3]. У XIX столітті «Діалог» вважали першим твором Тацита і відносили його створення приблизно до 77 року[4][5], тобто незабаром після описаної ним розмови. Пізніше такої точки зору дотримувалися, зокрема, Сергій Соболевський[6] і Сергій Ковальов[7][8]. Однак тепер вихід у світ твору відноситься до часу після вбивства Доміціана[9]. Ряд вчених відносять написання твору приблизно до 102 року або ще більш пізнього часу[10][5][11], Георгій Кнабе відстоює ідею про появу «Діалогу» під час роботи над «Історією» близько 105—107 років[12]. Остаточне датування, втім, залишається неясним[10]. До кінця не вирішене і питання про справжність цього твору. Сучасні дослідники, як правило, погоджуються з авторством Тацита і розглядають закладені в «Діалозі» ідеї як міркування історика про причини свого переходу від ораторської кар'єри до написання історії та про вибір стилю для своїх творів[13]. ОсобливістьВ основі цього твору лежить сюжет про бесіду кількох відомих в Римі ораторів про своє ремесло і його скромному місці в суспільному житті. Твори в яких порушували питання про причини занепаду красномовства, подібні «Діалогу», були поширені в I столітті н. е., однак позиція Тацита на цю тему зовсім інша[14][15]. Історичність головних героїв під питанням — іноді припускають, що принаймні Марк Апр і Куріацій Матерн — вигадані персонажі[16]. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
