Друзенко Геннадій Володимирович
Генна́дій Друзе́нко (нар. 28 квітня 1972, Київ) — український правник, громадський активіст, публічний інтелектуал. Співзасновник та президент Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова. Голова правління Центру конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.], учасник Революції гідності. Ветеран російсько-української війни[2] ЖиттєписУ 1993—1995 роках після завершення Київського теологічного коледжу працював на посаді секретаря-референта Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). У 2001—2004 роках був одним з керівників Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України. У 2004—2010 роках (з перервою на навчання) — віце-президент Інституту європейської інтеграції в м. Ряшів. У 2010-11 роках очолював секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції. У 2011—2012 Геннадій Друзенко працював на посаді Координатора з регіонального розвитку в проекті USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК). У листопаді 2013 року Геннадій Друзенко разом з Олексієм Гончаруком відкрили першу в Україні практику в сфері права Європейського Союзу юридичної фірми Constructive Lawyers. Олексій Гончарук на той час був керуючим партнером компанії. Геннадій Друзенко приєднався як партнер — керівник практики в сфері права ЄС[3]. Від 18 червня 2014 р. до 16 липня 2015 р. працював на посаді першого і останнього Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики[4]. У 2014 році Геннадій з друзями створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — найбільший неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення Операції Об'єднаних сил (до травня 2018 року — Антитерористична операція, АТО) в окремих районах Донецької та Луганської областей. Від серпня 2015 до серпня 2019 року Геннадій Друзенко був президентом ПДМШ ім. Миколи Пирогова, у 2019-2022 роках – Головою наглядової ради ПДМШ. Від липня 2022 і до цього часу знову очолює ПДМШ на посаді президента організації. Від початку повномасштабного вторгнення медики-добровольці ПДМШ ім. Миколи Пирогова надали допомогу більш як 35 тис. захисникам та цивільним жертвам російської агресії. На початку січня 2021 року Геннадій Друзенко очолив новостворений Центр конституційного моделювання [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.], що має на меті створити майданчик для обговорення та моделювання нової Конституції України[5]. Освіта та наукові стажування: У 1995-99 роках навчався на юридичному факультеті Міжнародного науково-технічного університету, по завершенні якого отримав диплом бакалавра правознавства з відзнакою[джерело?]. У 2000 році завершив навчання в Українському центрі правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і отримав диплом магістра права з відзнакою[джерело?]. У 2006 році навчався в Українській школі політичних студій та був серед перших випусникиків УШПС[6]. У 2009-10 роках проводив наукові дослідження у Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон, США) як фулбрайтівський науковець[7]. У 2010 році був запрошеним дослідником у Інституті міжнародного порівняльного права Макса Планка (Гайдельберґ, Німеччина). У 2019-20 роках працював запрошеним дослідником у Центрі конституційної демократії Індіанського університету (США)[8]. Інші досягнення: Геннадій Друзенко — співавтор законопроекту «Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України».[9] У 2004-10 роках очолював експертну групу з перекладу засновницьких договорів ЄС українською мовою. За його редакцією у 2010 році вийшов найповніший на сьогодні український переклад конституційних актів Європейського Союзу[10]. Автор більше сотні загальних та академічних публікацій українською, англійською, російською й іспанською мовами.[11] Експертна сфера: Питання конституційного дизайну, конституційного права, європейської інтеграції та релігійної свободи.[12] Після повномасштабного вторгненняЗ 2022 року знаходиться у постійних відрядженнях, як ключова особа ПДМШ ім. Пирогова в наданні медичної допомоги бійцям ЗСУ. Брав участь в боях під Серебрянському лісі.[13] Нагороди[14]
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia