Древинський Лаврентій

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Древинський.

Лаврентій Древинський
Корчак
Народження:	1568
Смерть:	1640, не раніше 13 грудня 1640 і не пізніше 5 січня 1641 або не раніше 1640
Поховання:	Свято-Троїцький кафедральний собор[1]
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	православ'я[2]
Рід:	Древинські
Висловлювання у Вікіцитатах

Лавре́нтій Древи́нський герба Корчак (пол. Ławryn Drewiński;[3][4][5] нар. друга половина XVI — початок XVII ст.) — руський шляхтич з Волині, громадський діяч, один з найголовніших оборонців і меценатів православної церкви першої половини XVII ст. в Речі Посполитій[6].

Життєпис

Народився в шляхетській родині гербу Корчак. Його батьком був королівський секретар Василь Древинський та його третя дружина Тетяна Гетовтівна. Від трьох шлюбів батька він мав четверо братів та дев'ятеро сестер.[7]

Згідно волі батька навчався в аріанській школі в Левартові, на що той в заповіті наказав виконавцям не щадити грошей з його маєтностей; відправляючи його туди, «де проповідується справжня слава Божа, а не людські помилки, і викладаються вчення, визволені у всіх добрих і чеснотних звичаях. молодим хлопцям». Проте швидка смерть головного опікуна — дядька Кірика ускладнила виконання останньої волі, і нині достеменно невідомо чи він продовжив подальшу освіту.[7]

В останні роки правління короля Стефана Баторія він служив в кварцяному війську, а потім брав участь у Битві під Бичинем. Згідно пізнішого привілею короля Владислава IV відомо про наступні проблеми зі здоров'ям через що, імовірно, покинув військову службу.[7]

Мав титул «чашника землі Волинської». Був учасником Берестейського собору (1596) р., православної делегації до короля Сигізмунда ІІІ Вази. Член кількох православних братств.

Разом з іншим послом — брацлавським підсудком Михайлом Кропивницьким — на сеймі 1615 року підписав протестацію опозиції.[8]

Волинський посол (депутат) Лаврентій Древинський на Варшавському Сеймі 14 травня 1620 р. висловив протест проти гонінь православної церкви і народу методами насильницького залучення до унії[9]. Брав участь у виборному сеймі після смерті Сігізмунда ІІІ Вази, під час якого разом з Вороничем, Адамом Киселем був головним оборонцем православних.[10]

У 1633—37 рр. за згодою короля Владислава IV Вази разом з шляхтичем Данилом Єло-Малинським заснував у Крем'янці Богоявленський монастир із школою, друкарнею і шпиталем.

Примітки

1. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 131. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
   d:Track:Q122963178d:Track:Q55392283d:Track:Q6453758
2. Древинский, Лаврентий // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 678–679.
   d:Track:Q1960551d:Track:Q656d:Track:Q25864896d:Track:Q21175477
3. Hawryluk Jerzy. Naród ruski Rzeczypospolitej — odrodzenie politycznej idei [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Над Бугом і Нарвою — український часопис Підляшшя
4. Kempa Tomasz. Szlachta wołyńska wobec spraw wyznaniowych na sejmikach i sejmach w końcu XVI i w pierwszej połowie XVII wieku [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Klio (Toruń) [Архівовано 16 вересня 2013 у Wayback Machine.], Nr 19 (4), 2011. — S. 27—54. (пол.)
5. Jabłonowski A. Akademia Kijowsko-Mohilańska. Zarys historyczny na tle rozwoju ogólnego cywilizacyi zachodniej na Rusi. — Kraków : Druk W.L. Anczyca, 1899—1900. — 319 s. + ill. — S. 306. (пол.)
6. David A. Frick, Kith, Kin, and Neighbors, Communities and Confessions in Seventeenth‑Century Wilno
7. Tomasz Kempa. Ławryn Drewiński — najważniejszy prawosławny protagonista szlachecki w czasach Zygmunta III
8. Кропивницький Михайло // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 3. — С. 1193.
9. Історія України в документах і матеріалах. Том 3. Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1569—1654) // АН УРСР. Інститут історії України. Відп. ред. С. М. Бєлоусов. Уклад. М. Н. Петровський і В. К. Путілов.— К.: Вид-во АН УРСР, 1941. — 292 с. // № 40. — С. 69—73.
10. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 325. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)

Джерела

• Баран О. Хронологія подій на Холмській Русі [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Київське товариство депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського.
• Дзюба О. Древинський Лаврентій [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
• Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Опыт церковно-исторического исследования, т. 1. К., 1883. (рос.)
• Жукович П. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией (с 1609 г.), вып. 3 (1620—1621). — СПб., 1906. (рос.)
• Коялович М. О. Лаврентий Древинский, защитник западнорусских православных в 17 в. — Странник^[ru], 1861. — Т. 3. — № 9. — С. 69—83. (рос.)

Посилання

• Древинський Лаврентій [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 382. — 1000 екз.