Драк Абрам Матвійович

Драк Абрам Матвійович
Народився27 серпня 1925(1925-08-27)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер13 грудня 2002(2002-12-13) (77 років)
Київ, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмистецтвознавець, музеєзнавець
Alma materКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1952)
ЗакладДержавний музей театрального, музичного та кіномистецтва України
Відомі учніКучеренко Зоя Василівна
ЧленствоСпілка радянських художників України
Війнанімецько-радянська війна
БатькоДрак Матвій Ілліч
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Абрам (Аркадій) Матвійович Драк (нар. 27 серпня 1925, Харків — пом. 13 грудня 2002, Київ) — український мистецтвознавець, музеєзнавець; член Спілки радянських художників України з 1966 року. Син художника Матвія Драка.

Біографія

Народився 27 серпня 1925 року в місті Харкові (нині Україна). У Червоній армії з 22 січня 1943 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (16 січня 1945), Вітчизняної війни І ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1].

1952 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1952 року працював у Києві, науковим співробітником[en] Музею театрального, музичного та кіномистецтва України[2]; з 1958 року — старшим науковим співробітником; у 1968—1988 роках — заступником директора з наукової роботи. Жив у Києві, в будинку на вулиці Маяковського, № 2/1, квартира № 12 та в будинку на вулиці Кіквідзе, № 4-А, квартира № 70[3]. Помер у Києві 13 грудня 2002 року.

Наукова діяльність

Працював у галузі мистецтвознавства та художньої критики. Автор книг і статей:

Автор сценаріїв фільмів Київської студії науково-популярних фільмів і Київської студії хронікально-документальних фільмів:

У 1981 році був ініціатором та організатором 1-ї стаціонарної виставки «Український драматичний театр».

Є одним з авторів експозиції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, створеної на межі 1980-х років, яку визнано однією з найцікавіших в Україні[2].

Брав участь, як науковий керівник, у створенні меморіальних музеїв Марії Заньковецької, Миколи Лисенка у Києві, низки інших меморіальних і притеатральних музеїв в Україні[2].

Примітки

Література