Драк Матвій Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драк.
Драк Матвій Ілліч
Народження17 (30) жовтня 1887(1887-10-30)
Вінниця
Смерть20 липня 1963(1963-07-20) (75 років)
 Київ
Країна Російська імперія →  УНР → СРСР СРСР
НавчанняОдеське художнє училище
Діяльністьхудожник
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДрак Абрам Матвійович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений артист України
Заслужений артист України

Матві́й Іллі́ч Дра́к (нар. 17 (30) жовтня 1887(18871030), Вінниця — 20 липня 1963, Київ) — український театральний художник, сценограф. Заслужений артист УРСР (1940), заслужений діяч мистецтв УРСР (1943).

Життєпис

Один із засновників, згодом головний художник та сценограф Київського українського драматичного театру ім. І Франка. 1940 — У театрі працював з 1920 по 1949 рік, спільно з Гнатом Юрою створив чимало спектаклів — так, у листопаді 1924 відбулася прем'єра «97» по Миколі Кулішу (режисер Юра, художник Драк). Також працював в Київському театрі юного глядача на Липках.

Театральним декоратором почав працювати з дитинства — вже 1900—1901 років був декоратором у антрепренера Заречного[1].

Постійно почав працювати театральним декоратором в 1907 році у Вінниці, одночасно навчаючись з 1904. 1910 року закінчив Одеське художнє училище (викладачі К. Костанді, Г. Ладиженський), 1914 — Мюнхенську академію мистецтв (викладач Франц фон Штук).

1914—1920 — працював у Петербурзі, Москві, Пскові.[1]

Працював із майбутнім архітектором Йосипом Каракісом над створенням декорацій.

В театрі ім. І. Франка працював з 1920 до 1949 року.

Після війни влада розгорнула боротьбу з «безродними космополітами». В кожному колективі обов'язково треба було викрити таких «ворогів». У франківців під нищівну критику, яка могла закінчитися дуже сумно, потрапили художник Матвій Драк та режисер Борис Балабан. Останнього звинувачували у зв'язках з «ворогом народу», «буржуазним націоналістом» Курбасом (хоч викривали як космополітів). Три дні виступали в основному малоосвічені робітники і державні уповноважені. Амвросій Максиміліанович слухав-слухав, а тоді встав і сказав: «Що ви причепились до Матюші? Художник робить те, що йому накаже режисер. Борис при Курбасі був хлопчиськом на побігеньках, а я працював у Леся головним артистом, то починайте з мене, а не з них». На тому все й скінчилось.

Оформлення спектаклів

  • «На дні» (1920),
  • «Овече джерело» (1922),
  • «Фуанта Овехуна» (Лопе де Вега, грудень 1922),
  • «97» (1924),
  • «Fata morgana» за М. Коцюбинським (інсценізація та постановка Костя Кошевського, художник — М. Драк, музика Н. Прусліна);
  • «Лісова пісня» по Лесі Українці (1926),
  • «В степах України» (1940),
  • «Фронт» (1942),
  • «Сто тисяч» Карпенка-Карого (1947),
  • «Мартин Боруля» Тобілевича (1949),
  • «Глитай або павук» Кропивницького (1952).

Джерела

Драк Матвій Ілліч. 1887—1963 // Сценографія. Пошуки власної естетики. 1920—2020 / упоряд. А. І. Александрович-Дочевський ; текст. О. В. Ковальчук. — Київ: ВД «Антиквар», 2019. — С. 27— 28 : іл.

Примітки

  1. ↑ а б О. Борщаговський. Молодість театру. З минулого театру ім. Ів. Франка // Театр, № 2, лютий 1940. — с. 9. Архів оригіналу за 8 січня 2022. Процитовано 14 березня 2020.

Посилання