Дніпропетровський клан

Дніпропетро́вський кла́н — кримiнальна фінансово-політична група, що мала великий вплив в СРСР та має в Україні починаючи з 1960-х років.

В різний час до групи відносили: Л.І. Брежнєва, В.В.Щербицького, Л.Д. Кучму, П.І. Лазаренка, Ю.В. Тимошенко^[1], О.В. Турчинова та інших.

Представники клану, що постали на ґрунті колишньої партноменклатури та червоних директорів^[2], обіймали і обіймають керівні посади держави, досягли значних успіхів в побудові фінансово-промислових груп наприкінці 90-х.

Історія

З 8 квітня 1966 по 10 листопада 1982 Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв.

З 25 травня 1972 по 28 вересня 1989 Перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький.

З 19 липня 1994 по 23 січня 2005 Леонід Кучма займав пост Президента України. Отримавши повноту влади, він створив стійку корупційну олігархічну систему^[3].

15 жовтня 1995 вбито кримінального авторитета, лідера конкуруючого «донецького клану», Ахатя Брагіна.

З 28 травня 1996 по 18 червня 1997 Павло Лазаренко займав пост Прем'єр-міністра України. 14 вересня 1998 Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти П. Лазаренка за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Правосуддя Швейцарії засудило П. Лазаренка до ув'язнення за відмивання грошей у банках Швейцарії.^[4]

12 вересня 2000 вбито журналіста Ґеорґія Ґонґадзе.

З 4 лютого 2005 по 8 вересня 2005 — перше Прем'єрство Юлії Тимошенко.

З 18 грудня 2007 по 11 березня 2010 — друге Прем'єрство Юлії Тимошенко.

З 22 лютого 2014 по 27 листопада 2014 — Олександр Турчинов на посаді Голови Верховної Ради України. Також з 23 лютого 2014 по 7 червня 2014 року — виконувач обов'язків Президента України.

Фактично, у цей період О. В. Турчиновим об'єднані посади очільника Парламенту (Голова Верховної Ради), керівника Уряду (координатор роботи Кабінету Міністрів), президентська влада (в.о. Президента). Таким чином, його можна називати особою, що де-юре (але не де-факто) сконцентрувала найбільші в новій історії України повноваження. Ці повноваження надалися Турчинову в надзвичайний період української історії, в обхід принципу розподілу державної влади і без жодного публічного обговорення.

За його словами, він «не прагнув цих посад і після відновлення виконавчої влади, якій буде довіряти народ, готовий відразу ж подати у відставку»^[5].

21 квітня 2019 Володимир Зеленський перемагає на президентських виборах в Україні.

21 липня 2019 на позачергових виборах до Верховної ради України партії «Слуга народу», «Батьківщина» та «Голос», яких прямо чи побічно підтримували Л. Кучма, В. Пінчук та І. Коломойський, отримали більшість в парламенті. Дніпропетровський клан вперше в історії отримав всю повноту законодавчої і виконавчої влади в Україні.

Класифікація

Виділяють наступні покоління «Дніпропетровського клану»^{[джерело?]}:

Перше покоління: Леонід Брежнєв, Володимир Щербицький.
Друге покоління: Леонід Кучма, Павло Лазаренко, Віктор Медведчук, Валерій Пустовойтенко, Юлія Тимошенко
Третє покоління: Олександр Турчинов, Сергій Тігіпко, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Володимир Яцуба, Леонід Деркач, Андрій Деркач, Олег Дубина
Четверте покоління: Володимир Зеленський

Цілі

Чітких політичних цілей, крім особистого збагачення членів, клан не мав.^{[джерело?]}

Відгуки в пресі

квітень 2012 року: «Версія про міжкланову боротьбу донецьких і дніпропетровських у минулому. Після вбивства Аксельрода дніпропетровського клану немає. Це було символічне вбивство. Сьогодні донецький клан контролює практично все — від Харкова до Львова.»^[6]
липень 2012 року: «Дніпропетровськ перетворюється потихеньку з фінансово-промислової столиці та кузні кадрів в повітове містечко. Повна глуш, на жаль, куди не хочуть їздити інвестори, магазини не хочуть тут відкривати свої представництва чи філії.»^[7]
Тарас Чорновіл заявив, що Юлія Тимошенко, яка в той момент фактично керувала країною, здала Крим та деякі східні області України Володимиру Путіну згідно їхньої домовленості^[8]^[9].
Андрій Ілларіонов, екс-радник президента Росії В. Путіна, вважає, що Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов і Арсен Аваков своєю бездіяльністю і закликами не втручатися допомогли Росії захопити Донецьк, Луганськ і тимчасово анексувати Крим.^[10]