Дискусія про атомну енергію Дискусія про атомну енергію — полеміка[2][3][4][5][6][7][8] про впровадження і використання ядерних реакторів у мирних цілях для виробництва електроенергії з ядерного палива. У 1970-1980-х роках у деяких країнах суперечки навколо «мирного атома» досягли свого піка. Прибічники атомної енергетики стверджують, що атом є джерелом дешевої і безпечної електроенергії. Заявляється, що атомна енергетика, на відміну від органічного палива, практично не призводить до забруднення повітря і, відповідно, дозволяє скоротити викиди в атмосферу парникових газів. Крім того, ще однією перевагою ядерної енергії називають можливість для більшості західних країн подолати таким чином залежність від імпортного палива і забезпечити свою енергетичну безпеку. При цьому підкреслюється, що за використання новітніх технологій і переходу на нові ядерні реактори ризики зберігання радіоактивних відходів практично мінімальні.[9] Противники ж ядерної енергії не поділяють думку про те, що атомна енергія є безпечним і стійким джерелом енергії, і заявляють, що існування АЕС створює загрозу для людей і для навколишнього середовища: видобуток, переробка і транспортування урану тягнуть за собою ризик для здоров'я людей і завдають шкоди екології; крім цього, вкрай гостро стоїть питання розповсюдження ядерної зброї, а також залишається невирішеною проблема зберігання радіоактивних відходів.[10][11][12] Противники ядерної енергетики також підкреслюють, що ядерні реактори є надзвичайно складними механізмами, тому не можна виключати ризику аварії, сумним доказом чого є низка серйозних радіаційних аварій.[13][14] Такі ризики не завжди можна знизити впровадженням нових технологій.[15] Крім того, якщо врахувати всі стадії виробництва атомної енергії від видобутку урану до виведення ядерних об'єктів з експлуатації, АЕС навряд чи можна назвати дешевим джерелом енергії.[16][17][18] Нині три з чотирьох найбільших економік світу більшу частину електроенергії отримують з поновлюваних джерел енергії, а не за рахунок ядерних джерел.[19] Два протиборчі табориПоступово суспільство розділилося на два табори, залежно від ставлення до атомної енергії: табір прихильників і табір противників. У основі цього поділу лежать різні погляди на ризики цього виду енергії, а також особисті переконання щодо участі громадськості в процесі прийняття рішень у галузі високих технологій. Найзлободеннішими є такі питання: чи безпечні АЕС для людини і навколишнього середовища? Чи можливе повторення Чорнобиля або Фукусіми? Чи можемо ми безпечно утилізувати радіоактивні відходи? Чи здатна ядерна енергетика зменшити зміну клімату й забруднення повітря?[20] 2010 року вийшла книга Баррі Брука і Єна Лоу «Для чого і чому: ядерна енергетика».[21] Баррі Брук висуває сім аргументів на користь ядерної енергії:
Єн Лоу, своєю чергою, висуває такі аргументи проти використання ядерної енергії:
У журналі Економіст заявляють, що ядерна енергетика — це «небезпечно, непопулярно, дорого і ризиковано», і що «її відносно легко можна замінити іншими видами енергії».[22] Електрика і енергіяЗа даними Всесвітньої ядерної асоціації та Міжнародного агентства з атомної енергії, 2012 рік відзначено найнижчими від 1999 року показниками продуктивності АЕС: 2012 року у всьому світі атомні електростанції виробили 2346 млрд кВт-год електроенергії, що на сім відсотків менше, ніж 2011 року. Експерти пов'язують цей факт з тим, що після аварії на АЕС Фукусіма-1 значну частину АЕС Японії вивели з експлуатації на цілий рік.[23] Зниженню виробництва електроенергії також посприяло і закриття восьми енергоблоків у Німеччині. Крім цього, цього ж року припинено роботу ще кількох реакторів у США (Кристал Рівер, Форт Калгун і Сан-Онофре[ru]). Нині в Бразилії, Китаї, Німеччині, Індії, Японії, Мексиці, Нідерландах, Іспанії та Великій Британії з альтернативних відновлюваних джерел енергії виробляється більша частина електроенергії, ніж з ядерних джерел. 2015 року виробництво електроенергії з використанням сонячної енергії виросло на 33 %, а енергії вітру — більше ніж на 17 %.[19] Численні дослідження підтвердили, що атомні електростанції виробляють близько 16 % світової електроенергії, проте це забезпечує лише 2,6 % кінцевого споживання енергії. Ця невідповідність пояснюється переважно низькою ефективністю споживання цього виду електроенергії, порівняно з іншими енергоносіями, а також тим, що доводиться враховувати збитки, пов'язані з транспортуванням електроенергії, оскільки АЕС зазвичай розташовані далеко від місця кінцевого споживання енергії.[24] Енергетична безпекаЯк зазначалось раніше, для деяких країн атомна енергетика забезпечує енергетичну незалежність, оскільки дозволяє подолати залежність від імпортного палива. Крім того, атомної енергетики практично не торкнулися санкції.[25][26] Однак, слід відзначити, що країни, на які сьогодні припадає понад 30 % світового видобутку урану — Казахстан, Намібія, Нігер, Узбекистан — є політично нестабільними.[27] ЕкономікаБудівництво нових АЕССкладно передбачити, якими темпами відбуватиметься будівництво нових АЕС, з огляду на те, що багато в цьому питанні залежить від того, якому джерелу енергії нададуть перевагу інвестори. Як правило, необхідні високі витрати на будівництво атомної електростанції і низькі витрати на паливо. Також слід ураховувати витрати на виведення АЕС з експлуатації та на утилізацію радіоактивних відходів. З іншого боку, заходи, спрямовані на боротьбу з глобальним потеплінням, такі як податки і квоти на викиди вуглецю, навпаки, можуть посприяти розвитку ядерної енергетики. Безпека та аварії на АЕСЗа весь час[коли?] існування АЕС у всьому світі сталося 99 аварій.[28] 57 з них відбулося після Чорнобильської катастрофи, тоді як 57 % (56 з 99) всіх аварій на АЕС трапилося в США. До найсерйозніших аварій на АЕС належать аварія на АЕС Фукусіма-1 (2011), чорнобильська катастрофа (1986), аварія на АЕС Три-Майл-Айленд (1979) і деякі інші.[29] Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року сталась аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Внаслідок вибуху і подальшої пожежі в атмосферу викинуто багато радіоактивних речовин, які поширилася на території західної частини СРСР і Європи. Ця аварія вважається найстрашнішою за всю історію існування АЕС і їй, разом з аварією на АЕС Фукусіма-1, надано максимальний, 7-й рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES).[30] До ліквідації наслідків аварії залучено понад 500 000 осіб, а витрати в сумі 18 млрд карбованців завдали серйозного удару по радянській економіці.[31] Аварія поставила питання про безпеку атомної енергетики, що на кілька років сповільнило розвиток галузі.[32] Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
