Дисекція аорти
Дисе́кція ао́рти[джерело?] (англ. Aortic dissection) — розшарування стінки аорти. Розшарування відбувається завдяки потоку крові, що потрапляє між шарами стінки аорти. Дисекція аорти вважається станом, що загрожує життю пацієнта, тому в медицині (кардіохірургії) її відносять до невідкладних станів. Несвоєчасна діагностика та надання кардіохірургічної допомоги призводять до смерті пацієнта внаслідок масивної кровотечі. Загальні відомостіЯк відомо, стінка аорти складається з трьох шарів. Внутрішній шар, який безпосередньо контактує з кров'ю називається інтима, від лат. tunica intima. Інтима переважно складається з ендотеліальних клітин. За нею слідує середній шар стінки аорти — медія, від лат. tunica media. Вона переважно складається з еластичних волокон, та невеликої кількості непосмугованої м'язової тканини. Завдяки цьому аорту відносять до судин еластичного типу. Хоча існує думка про розгляд аорти, як окремого органа серцево-судинної системи. Зовнішній шар аорти відомий як адвентиція, від лат. tunica adventitia. Цей шар повністю складається зі сполучної тканини. При дисекції аорти, кров через пошкоджену інтиму потрапляє до медії. Завдяки великому тиску у просвіті аорти, кров розшаровує медію, фактично створюючи нову порожнину, яка з часом починає збільшуватися та поширюватися далі вздовж аорти. Небезпека полягає в тому, що в будь-який час може відбутися розрив аорти, наслідком якого є масивна кровотеча та раптова смерть. Класифікація
Класифікація ДеБейкіЗапропонована в 1965 році Майклом ДеБейкі. Являє собою анатомічну класифікацію дисекції аорти. Вона розрізняє різні типи дисекції в залежності від місця пошкодження інтими та протяжності вздовж аорти самої дисекції (локалізація лише у висхідній аорті чи висхідній аорті, або охоплює висхідну та низхідну аорту одночасно).[1]
Стенфордська класифікаціяЗапропонована у 1970 році в Стенфордському Університеті. Дисекція аорти поділяється на 2 групи; A та B в залежності від враження висхідної аорти.[2]
Ознаки та симптомиЗміна артеріального тискуНедостатність аортального клапанаІнфаркт міокарда виникає у 1-2 % випадків при дисекції аорти. Це пов'язано із залученням до патологічного процесу коронарних артерій. Права коронарна артерія залучається частіше, ніж ліва. При цьому, якщо проводиться тромболітична терапія інфаркту міокарда, це підвищую смертність від дисекції аорти на госпітальному етапі до 70 %. Як правило, смерть пацієнтів настає внаслідок кровотечі в перикардіальну порожнину, яка своєю чергою спричинює тампонаду серця. Тому необхідна обережність при застосуванні тромболітичної терапії. Наявність рідини у плевральній порожниніДіагностикаОглядова рентгенографія органів грудної та черевної порожниниВ тому числі і трансезофагеальна (черезстравохідна) ехокардіографія Біохімічні маркериАортографіяКомп'ютерна томографіяМагнітно-резонансна томографіяДиференційна діагностикаГострий коронарний синдром з або без підняття сегмента ST Див. такожДжерела
Посилання
|