Джанноццо Манетті
Джанно́ццо Мане́тті (італ. Giannozzo Manetti; 5 червня 1396, Флоренція - 27 жовтня 1459, Неаполь) — італійський гуманіст та політик. БіографіяМанетті народився в родині багатого флорентійського купця. Отримав гарну освіту в монастирській школі Камальдолійського ордена, де одним з його вчителів був відомий гуманіст Амброджо Траверсарі. У 1437—1452 роках Манетті вів активну державно-політичну діяльність: займав різні адміністративні посади, очолював посольства до Риму, Венеції, в Неаполітанське королівство. 1454 року конфлікт з Козімо Медічі змусив його покинути Флоренцію, і в останні роки життя Манетті був апостольським секретарем при курії Миколи V, а після смерті цього папи став ученим радником Альфонса Арагонського у Неаполі. Обидві ці посади були синекурами й давали йому достатньо часу для наукових занять. Манетті володів однією з найбільших приватних бібліотек, яка загалом збереглася до наших днів і зберігається у Ватиканській бібліотеці. Розбудові приватної бібліотеки Манетті посприяв видатний флорентійський книгар Веспасіано да Бістіччі. ТворчістьМанетті, як різнобічний та плідний письменник, вирізнявся серед інших гуманістів інтересом до богословських питань, а в його творчості гуманістичний світогляд поєднувався з християнським. Загалом він належав до напрямку громадянського гуманізму, відстоюючи ідеали активного життя в суспільстві, значення громадянських чеснот, які розумів у дусі Аристотеля. Манетті відкидав християнське приниження природи людини та аскетизм, натомість висуваючи ідеал творчо активної, дієвої та допитливої особистості. Окрім класичних мов, Манетті знав давньоєврейську, з якої переклав декілька псалмів. З давньогрецької він переклав твори Аристотеля з етики та весь Новий Завіт. Серед творів Манетти, що переважно залишилися невиданими за життя, найприкметніші: «Діалог про смерть сина» (1438); «Діалог на дружньому бенкеті» (1448); «Про гідність і вищість людини» («De dignitate et excellentia hominis"», бл. 1452, опубл.: Базель, 1532) — найвідоміший сьогодні твір Манетті; життєписи Данте, Петрарки, Бокаччо («"Vitae Dantis, Petrarchae et Boccacii"», опубл.: Флоренція, 1747), Миколи V («Vita Nicolai V"»), Сократа, Сенеки; промови («"Orationes"»); «"Apologeticus"» (опубл.: Рим, 1981) — тут Манетті захищає свої біблійні перекази і висловлює погляди на переклад загалом. Твори
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia