uk %D0%90%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%BE %D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96

Амброджо Траверсарі
Амброджо Траверсарі
Народився	19 вересня 1386 ; Портіко-е-Сан-Бенедетто, Провінція Форлі-Чезена, Емілія-Романья
Помер	20 жовтня 1439 (53 роки) ; Флоренція, Флорентійська республіка
Діяльність	богослов, перекладач
Вчителі	Мануїл Хрисолор
Відомі учні	Gaspare da Veronad
Знання мов	латина
Посада	Генеральний настоятель
Конфесія	католицька церква
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Амбро́джо Траверса́рі (італ. Ambrogio Traversari; 1386, Портіко-е-Сан-Бенедетто — 20 жовтня 1439, Феррара) — італійський гуманіст, теолог римсько-католицької церкви, перекладач античної літератури.

Діяльність

Народився в Романьї. Був генералом ордена камальдулів. Був у близьких зносинах з флорентійським гуртком гуманістів; розшукував по монастирських бібліотеках рукописи твори класичних письменників (особливо цікавився давньогрецькою літературою), але, як чернець, утримувався від перекладу текстів світській літературі й переклав латиною лише деякі життєписи філософів, Діогена Лаертського.

Праці Траверсарі були присвячені, переважно, перекладу грецьких церковних письменників. Результатом поїздки монастирями Італії, яку Траверсарі здійснив за дорученням Папи, з метою проведення в них необхідних реформ, з'явився його «Путівник» («Hodoeporicon»), який барвисто змальовує звичаї ченців того часу.

Завдяки приязному ставленню папи Євгена IV до Траверсарі, той відігравав помітну роль на соборах базельському і ферраро-флорентійському; на останньому редагував акт унії між грецькою і римською церквами (1439) і дивував греків своїм знанням грецької розмовної мови. Текст унії був складений самим Амвросієм і надрукований у XIII томі «Gr. Lat. Conc.» під назвою «unionis formula».

Вибрані твори

Hodoeporicon, подорожній щоденник з мандрівки манастирями Італії^[3]
Epistolarium, листування^[3]
Переклади:
- Палладій, Життя Хризостома
- Ефраїм Сирус, Дев'ятнадцять клятв Ераїма Сируса
- Василій Великий, Про цноту
- Діоген Лаертський, Vitae philosophorum (Життєписи філософів)^[4]
- Псевдо-Діонісій Ареопагіт (1436)

Видання

Lorenzo Mehus (éd.), Ambrosii Traversarii generalis Camaldulensium aliorumque ad ipsum et ad alios de eodem Ambrosio Latinæ epistolæ, Florence, 1759 ; réimpr. Bologne, Forni, 1968.
Alessandro Dini-Traversari, Ambrogio Traversari e i suoi tempi. Albero genealogico recostruito. Hodœporicon, Florence, 1912.

Примітки

↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
d:Track:Q110250907 d:Track:Q2494649
↑ CONOR.Sl
d:Track:Q16744133
↑ ^а ^б Drane, Augusta Theodosia. Christian Schools and Scholars, Burns and Oates, 1881, p. 602
↑ Diogenes Laertius. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 14 лютого 2019.

Література

Costanzo Somigli, Tommaso Bargellini: Ambrogio Traversari, monaco camaldolese. La figura e la dottrina monastica. EDB, Bologna 1986, ISBN 88-10-50707-X.
Charles L. Stinger: Humanism and the Church Fathers. Ambrogio Traversari (1386–1439) and Christian Antiquity in the Italian Renaissance. State University of New York Press, Albany 1977, ISBN 0-87395-304-5