Державний центральний музей музичної культури імені Глінки

Державний центральний музей музичної культури імені Глинки
55°46′28″ пн. ш. 37°35′59″ сх. д.
Тип	музей і пам'ятка архітектури^[d]
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значення^d[1]
Країна	Росія
Розташування	Росія Москва, вул. Фадєєва, буд. 4
Засновано	відкритий у 1912 р.
Директор	Михайло Бризгалов, 2010 р.
Сайт	glinka.museum
Державний центральний музей музичної культури імені Глінки (Росія)
Державний центральний музей музичної культури імені Глінки у Вікісховищі

Державний центральний музей музичної культури імені Глінки — головний російський музей, присвячений музичній культурі Росії і світу.

Історія виникнення в 19 ст.

Князь Одоєвський Володимир федорович

Брати Рубінштейни, Микола — ліворуч (засновник консерваторії)

Музей виник на основі збірок при Московській консерваторії, де роками накопичувались нотні збірки, партітури, особисті речі музикантів, музичні інструменти.

Задовго до збірок консерваторії виникали невеликі збірки в дворянських садибах і палацах обох російських столиць. Москва 18 століття уславилася своїми театрами і оркестрами, сформованими з кріпаків. Гучної слави зажили три кріпацькі театри садиби Кусково, театр Останкіно графа М. П. Шеремєтєва, театр князя М. Б. Юсупова в садибі Архангельське. Надзвичайно цінною була колекція музичних інструментів, зібрана князем В. Ф. Одоєвським, яку після смерті чоловіка передала в консерваторію удова князя (в колекції були скрипки, роялі, спінет родини Медичі з Флоренції). Отримала консерваторія і архів Одоєвського (велика бібліотека, нотні записи народних пісень, їх тексти тощо).

В кінці 1880-х рр. придбали музичні інструменти капельмейстера військових оркестрів А.ф. Ейхгорна, що служив в місті Ташкент і зібрав музичні інструменти народів Азії.

Музей в 20 ст.

Фасад Московської консерваторії

На підмурках цієї збірки в березні 1912 р. урочисто відкрили Музей імені М. Г. Рубінштейна, адже той був засновником Московської консерваторії і її першим директором. Першою залою тодішнього музею став кабінет самого Рубінштейна.

Музей отримав самостійність у воєнний 1943 рік і був перейменований на Державний центральний музей музичної культури. У 1954 році в зв'язку зі 150-річчям з дня народження М. І. Глінки музею надали його ім'я.

Будівля і колекції

З 1964 р. музей розмістили в стародавніх «Троєкурових палатах», кам'яної пам'ятки архітектури Москви 17 ст. В зв'язку з переводом «Троєкурових палат» до складу будівель Держплану СРСР, для музею побудували сучасне приміщення, де він перебуває і нині (вул. Фадєєва,4, ст. метро «Маяковська»). Нове приміщення відкрили для відвідин у 1985 р. Музей має

• нотну бібліотеку,
• автографи композиторів Росії і країн Західної Європи
• колекцію грамплатівок(від перших зразків до сучасних — більш ніж 60.000- закордонних і російських фірм)
• різновиди фонодокументів і комп'ютерні диски
• архіви видатних музикантів
• Портрети музикантів (гравюри, олійними фарбами, фото)
• фотоархів багатьох театральних вистав
• колекція музичних інструментів різних країн світу (Італія, Франція, Німеччина, Україна, Китай, Японія тощо)
• невеликий відділживопису, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва
• власну студію звукозапису
• власний концертний зал з органом фірми «Schuke» (Потсдам).

До складу музею входить особливий науково-дослідницький відділ, що розшукує, купує і відбирає зниклі ноти, книги, платівки, архіви і все те, що має відношення до музичної культури.

Сучасна діяльність

• лекції
• екскурсії
• прослуховування фоноархівних записів за тематикою (Шаляпін, оперні співаки і співачки, класична і сучасна музика, романси тощо)
• Московський оперний клуб — з 2007 року (заснований 1989 р.)
• Міжнародні конкурси скрипалів в межах Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського раз на чотири роки.

Музей був місцем натурних зйомок стрічки " Візит до Мінотавра (фільм) ". Музей має декілька філій, серед них -

• Будинок-музей Шаляпіна (Москва)

Посилання

• Сайт Державного центрального музею музичної культури імені Глінки [Архівовано 3 травня 2010 у Wayback Machine.]

Джерела

• буклети музею

1. Указ Президента Российской Федерации № 64 от 24.01.1995