Символ цієї вільної асоціації — король Чарльз III, який має титул глави Співдружності. Однак це не надає йому жодної політичної чи виконавчої влади над будь-якими державами-членами Співдружності; титул суто символічний, і саме Генеральний секретар Співдружності[en] головний виконавчим директор Співдружності[3].
Вперше Співдружність офіційно сформувалася у 1926 році на імперській конференції, коли затверджена Декларація Бальфура визнала повний суверенітет домініонів. Першими членами організації, відомої як «Британська Співдружність», були Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія[en], Південно-Африканський Союз, Ірландська Вільна держава та Ньюфаундленд. Про це було повторно заявлено на імперській конференції 1930 року та включено до Вестмінстерського статуту наступного року (хоча Австралія та Нова Зеландія не затвердили цей статут до 1942 та 1947 року відповідно)[4]. 1949 року Лондонська декларація[en] ознаменувала народження сучасної Співдружності та затвердження її теперішньої назви[5]. Найновіший член Співдружності — Руанда, яка приєдналася 29 листопада 2009 року[6] 54 держави-члена мають загальне населення 2,4 мільярда осіб, майже третину світового, з них 1,21 мільярда проживає в Індії, а 95 % — в Азії та Африці разом[7].
Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року, хоча цей статут затверджений в Австралії лише 1942 року (зі зворотною силою з 1939 року)[10]. Австралійський закон 1986 року усунув залишені можливості для Великої Британії приймати закони, що набувають чинності в Австралії, для участі Великої Британії в австралійському урядуванні та апеляції від будь-якого австралійського суду до британського суду[11].
Відкликала членство 3 жовтня 2013 року з посиланням на «неоколоніалізм»[15]. Після обрання[en]Адами Берроу президентом Гамбії у 2016 році, він подав заявку на повторний вступ у Співдружність 22 січня 2018 року[16]. 22 лютого 2018 року Гамбія повторно стала членом організації[17]
Більша частина країни колишня французька підмандатна територія (пізніше підопічна територія ООН) Камеруну, яка отримала незалежність від Франції 1 січня 1960 року. Вона об'єдналася зі значно меншою колишньою британською підмандатною територією / підопічною територією Південного Камеруну, яка отримала незалежність від Великої Британії 1 жовтня 1961 року.
Надано номінальну незалежність (статус домініону) 1 липня 1867 року. Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року[20]. 31 березня 1949 року до Канади приєднався домініон Ньюфаундленд[21]. Канадський акт від 1982 року офіційно припинив дії положень Вестмінстерського статуту 1931 року стосовно Канади щодо «запиту та згоди», згідно з яким британський парламент мав загальне право приймати закони, що поширюються на Канаду.
Отримали незалежність від Великої Британії 26 липня 1965 року[25]. Спеціальний член з 9 липня 1982 року по 20 липня 1985 року[26]. Вийшли з організації 13 жовтня 2016 року та знову приєдналися 1 лютого 2020 року[27].
Отримала незалежність 31 січня 1968 року від спільного управління Австралії, Нової Зеландії та Великої Британії. Спеціальний член з 1 листопада 1968 року до 1 травня 1999 року, коли вона стала повноправним членом[31]. В січні 2006 року знову стала спеціальним членом організації[32]. Повноправний член з червня 2011 року[33].
Приєднала колишню британську підмандатну територію / підопічну територію Північного Камеруну 31 травня 1961 року. Членство призупинено 1995 року, у 1999 році — відновлено[34].
Надано номінальну незалежність (статус домініону) 26 вересня 1907 року. Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року, хоча статут не затверджено у Новій Зеландії до 1947 року[35]. Остаточні зв'язки з британським парламентом розірвала у 1986 році. Остаточний зв'язок з британською правовою системою (Судовий комітет Таємної ради[en]) у 2003 році створенням Верховного суду Нової Зеландії.
Включаючи місто Гвадар, передане Маскатом та Оманом 8 вересня 1958 року. Включаючи Бангладеш (тоді відомий як Східний Пакистан) до 1971 року[13]. Вийшов зі Співдружності у 1972 році, повернувся 1989 року; членство призупинено у 1999 році, поновлено 2004 року; знову призупинено 2007 року[36], знову поновлено 2008 року[37].
Надано номінальну незалежність (статус домініону) 31 травня 1910 року. Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року. Вийшла з організації 31 травня 1961 року; поновила членство 1 червня 1994 року[38].
Здобула незалежність від Бельгії 1 липня 1962 року. Друга країна (після Мозамбіку), яка стала членом Співдружності не маючи ніяких колишніх колоніальних зв'язків з Великою Британією[39]. На відміну від Мозамбіку, після вступу затвердила англійську мову офіційною мовою.
Надано номінальну незалежність (статус домініону) 31 серпня 1962 року. Став республікою в рамках Співдружності 1 серпня 1976 року відповідно до Конституції Республіки Тринідад і Тобаго 1976 року, прийнятої парламентом Тринідаду і Тобаго.
Вийшла з організації у 1987 році; знову приєдналася 1997 року; членство призупинено 6 червня 2000 року[45]; членство поновлено 20 грудня 2001 року[46]; знову призупинено членство 8 грудня 2006 року через державний переворот у Фіджі 2006 року[47][48]. Членство поновлено 26 вересня 2014 року.
↑ в. Хоча Пакистан святкує день незалежності 14 серпня 1947 року, офіційно незалежність надана опівночі, 15 серпня 1947 року. Отже, дата вступу до Співдружності 15 серпня 1947 року.
↑ г. Геополітично частина Європи, географічно частина Азії.
Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року[21]. Вийшла зі Співдружності після прийняття закону про Ірландську Республіку 1948 року, затвердженого Великою Британією законом від 1949 року[13].
Один із домініонів під час прийняття Декларації Бальфура 1926 року та Вестмінстерського статуту 1931 року. Місцеве самоврядування скасовано 16 лютого 1934 року, об'єднаний з Канадою 31 березня 1949 року[21].
Сомаліленд — невизнана самопроголошена держава, міжнародно визнана частиною Сомалі. Вона подала заявку на вступ до Співдружності в статусі спостерігача[51]. Межі країни приблизно відповідають межам Британського Сомаліленду, британського протекторату з 1884 по 1960 рік.
Англійська колонія Віллоубіленд з 1650 по 1667 рік і контрольована британцями з 1799 по 1816 рік. Згодом голландська колонія. 2012 року Суринам оголосив про плани приєднатися до Співдружності[56], і британський уряд визначив пріоритетом надання вказівок при поданні заявки Суринамом щодо членства у Співдружності[57].
В останні роки президентства Роберта Мугабе, Зімбабве домінував у справах Співдружності, створюючи різкі розколи в організації. Членство Зімбабве було призупинено у 2002 році через порушення Харарської Декларації. 2003 року, коли Співдружність відмовилася скасувати призупинення членства, Зімбабве вийшов зі складу Співдружності. 15 травня 2018 року президент Мнангагва подав заявку на вступ до Співдружності[60].
↑Australia. Commonwealth Secretariat. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 25 грудня 2020.(англ.)
↑Не існує еквівалентного положення щодо Співдружності. Однак як для Співдружності, так і для держав конституційна конвенція фактично виключає монарха з будь-якого особистого здійснення державної влади. Закон 1986 року був винятком, схваленим австралійськими міністрами.
↑Somaliland in figures(PDF). Ministry of National Planning and Development. 2015. с. 4. Архів оригіналу(PDF) за 18 жовтня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.(англ.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
