|
Деражня
Дера́жня — місто в Україні, адміністративний центр Деражнянської міської громади Хмельницького району Хмельницької області. Населення — 9772 особи (2022). Географічне розташуванняМісто Деражня розташоване за 45 км від обласного центру, на березі річки Вовк. Через місто пролягає залізнична лінія Жмеринка — Гречани, на якій знаходиться однойменна станція. НазваНазва «деражня» в епоху Середньовіччя була досить поширена на Поділлі. Особливо в лісистій місцевості. Ця назва давньоруського походження і означає місце первинної обробки деревини, від давньослов'янського «дерти» — обчищати деревину. За іншою версією слово (назва міста) походить від караїмського слова «дер — Ажня», що означає ліс. Історія Деражня вперше згадується в 1431 році, коли Владислав II Ягайло записав Дедріхові 40 гривень на Деражні[2]. У 1469 році належала Яну Одровонжу. У XVI столітті Деражня входила до складу королівщини, що належали Барському староству. У турецьких документах 1542 року зазначено, що Деражня — це маленьке козацьке поселення. Станом на 1552 рік в Деражні мешкало лише 11 осіб, четверо з яких померли від епідемії. 9 квітня 1614 року[3] містечко отримало Магдебурзьке право на прохання старости Жолкевського. 1664 року була подарована колишньому гетьманові Івану Виговському[4]. Приблизно тоді ж, у першій половині XVII століття, у Деражні було збудовано фортецю, яка, імовірно, була земляною[5]. На початку повстання 1648 року Деражня була захоплена козаками Богдана Хмельницького. У 1672 році перейшла під владу Туреччини. У 1682 році війська польського гетьмана Яна Собеського перехопили Деражню від турків.  Впродовж XVIII—XIX століть Деражнею володіли різні польські пани. У першій половині XVIII століття Деражнею володів Антоній Бенедикт Любомирський, який сприяв будівництву дерев'яного костелу. 1751 року Юзеф Пуласький придбав маєток Деражня Михайла Сапеги[6] З 1761 по 1776 рік це була власність коронного писаря Пйотра Ожаровського. У 1750 році в містечку оселилися євреї і була побудована синагога. Приблизно 1776 або 1777 року Ожаровський відступив право на маєток в Деражні коронному підскарбію графу Адаму Понінському[7]. 1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, Деражня увійшла до Летичівського повіту Подільської губернії в складі Російської імперії. Відомий банкір Петро Ферґуссон Теппер[pl] у грудні 1779 року придбав маєток в містечку разом з іншими (в селах Нова Гута, Майдан Старий, Майдан Гутнянський, Майдан Новий, Криничне, Нижнє, Кальна Деражня, Слобідка, Гута Стара, Шарки, Карачинці Волоські, Карачинці Пилипоські) за 1 600 000 польських злотих у Адама Понінського. Він володів маєтком у Деражні до свого банкрутства[pl] у 1793 році. Інші власники: Климентій Берном у 1803, граф Міхал Чацький до 1807 року[7]. Пани Мошинські володіли містечком і навколишніми селами з 1820 по 1844 рік. У 1830-х роках XIX століття збіднілий штетл став одним із центрів діяльності Устима Кармалюка. До його загону, окрім українських селян, масово зголошувалися євреї, чого раніше в історії не траплялось. На відміну від попередніх селян-бунтівників, люди Кармалюка не вбачали в євреях своїх ворогів, але були партнерами. Незадовго до того, як Кармалюк був зраджений і застрелений, він пограбував маєток пані Папінської. Сенатська комісія по боротьбі з організованою злочинністю вирішила, що всі втрати Папінської (4000 рублів банкнотами, 400 срібних і 1600 золотих рублів та 11000 рублів за викрадений товар) мусять компенсувати деражнянські євреї. Вперше влада покарала цілий кагал, оскільки «Вся Деражня — це місто злочинців та дезертирів». Для виплати компенсації гроші збирались євреями з кількох губерній. Загалом тоді перед судом повстали від 205 до 305 євреїв та близько 400 селян[8]. У 1844 році Деражню придбав Станіслав Раціборовський. Він і його нащадки були останніми володарями містечка. Наприкінці 1860-х років почалося будівництво залізниці, що значно сприяло економічному розвитку Деражні. Населення зросло з 1201 особи у 1873 році до 6118 у 1897 році, коли до Деражні була прокладена залізниця і була відкрита залізнична станція. Єврейське населення складало на той час 5230 осіб. Словами героя розповіді Шолом-Алейхема «Німець»
Під час Першої світової війні Деражня була вузлом постачання на фронт, коли ешелони проходили станцію кожних 15 хвилин. Після Жовтневого перевороту 1917 року Деражню не оминула громадянська війна, єврейські погроми, колективізація 1920-х років, Голодомор 1932—1933 років. 29 липня 1919 року, під час Української революції, силами 7-ї Львівської бригади 2-го корпусу УГА місто було звільнене від більшовиків[9]. На початку серпня 1919 року силами тієї ж бригади спільно з повстанцями полковника Висоцького Деражня вчергове була визволена від російсько-більшовицьких окупантів, а також і Летичів. В місті деякий час влітку 1919 року розташовувалась Ставка Начальної Команди Української Галицької армії[10]. 8 листопада 1919 року в Деражні відбулася Державна нарада за участю Симона Петлюри, диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, члена Директорії Андрія Макаренка, прем'єр-міністра Ісаака Мазепи та інших[11]. 4 (ймовірніша дата) або 5 квітня 1920 року більшовицька авіація скинула дві бомби на залізничну станцію в Деражні, проте вони не заподіяли жодної шкоди. У відповідь на бомбардування Деражні та Проскурова з літака 6-ї армії[pl] Війська Польського 5 квітня було скинуто п'ять бомб на залізничну станцію в Жмеринці, де перебували більшовики: 4 вибухнули на коліях, а одна пошкодила паровозне депо[12]. 16 листопада 1920 року частини Армії УНР після запеклих боїв з більшовиками здобули Деражню.  Радянський міжвоєнний період10 грудня 1924 року Постановою ВУЦВК Деражню віднесено до категорії містечок[13]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 62 жителі міста[14]. У Другій світовій війні49-й гірський корпус 17-тої армії групи армій «Південь» зайняв Деражню 11 липня 1941 року[15]. Під час окупації Деражня була адміністративним центром Деражнянського району Летичівського ґебіту генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна[16]. Бургомістром Деражні був Володимир Ясінський, член ОУН (мельниківці) під псевдо «Чорнота»[17]. Під час окупації в Деражні розташовувалось єврейське гетто. 20 вересня 1942 року німецька оперативна команда розстріляла все єврейське населення містечка, а також осіле ромське населення селища Вовковинців — в сумі майже 4000 осіб. Ромів у цьому числі налічувалось до 450 осіб[18]. 135 жителів Деражні були вивезені на примусові роботи до Німеччини[15]. 25 березня 1944 року Деражню зайняла 18-та армія 1-го Українського фронту. Під німецькою окупацією Деражня перебувала 988 днів[15]. Радянський повоєнний періодУ 1987 році Деражні надано статус міста. У незалежній УкраїніЗ 24 серпня 1991 року Деражня перебуває в складі незалежної України. На початку грудня 2001 року на станції відкритий музей Південно-Західної залізниці та Бориса Олійника, який 19 років очолював столичну магістраль та був першим головою Укрзалізниці. В експозиції музею представлений розвиток залізничного транспорту від часу його зародження, історія станції (особливо у XX столітті), а також створений меморіальний куточок Бориса Олійника. 28 грудня 2014 року владика Антоній, митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський, у Деражні освятив новий храм[19]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, місто увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району[20]. НаселенняНаселення Деражні — 10 346 мешканців за даними перепису 2001 року. Національний складРозподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[21]:
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[22]:
Релігія
Пам'яткиУ Деражні частково збереглася забудова XIX — початку XX століть, серед якої 9 споруд визнані пам'ятками архітектури місцевого значення. Зокрема, привертають увагу особняк Раціборовського XIX ст. (нині — районна лікарня), особняк адвоката Гершгоріна[24] початку XX ст. (у радянські роки — школа, будинок школяра), прибутковий будинок 1912 р.[25]. Див. такожПромисловість
Відомі особи
Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
