Нова Ушиця

селище Нова Ушиця
Герб Нової Ушиці Прапор Нової Ушиці
Костел Преображення Господнього
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Новоушицька селищна громада
Код КАТОТТГ UA68020190010042454
Облікова картка смт. Нова Ушиця 
Основні дані
Засновано 1439
Перша згадка 1439 (585 років)
Магдебурзьке право 17021703
Статус із 2024 року
Площа 4,56 км² [1]
Населення 3880[2]
Густота 938,82 осіб/км²;
Поштовий індекс 32600
Телефонний код +380 3847
Географічні координати 48°50′6″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д. / 48.83500; 27.27139
Висота над рівнем моря 273 м[3]
Водойма річка Калюс


Відстань
Найближча залізнична станція: Дунаївці
До станції: 48 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 102 км
Селищна влада
Адреса смт Нова Ушиця, вул. Подільська, 12
Вебсторінка http://novagromada.gov.ua/
Карта
Нова Ушиця. Карта розташування: Україна
Нова Ушиця
Нова Ушиця
Нова Ушиця. Карта розташування: Хмельницька область
Нова Ушиця
Нова Ушиця
Мапа

Нова́ У́шиця (до 1829 року — Літнівці) — селище в Україні, центр Новоушицької селищної територіальної громади.

Назва

За народними переказами, назва «Літнівці» походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. В 1829 році містечко було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого була стародавня столиця Пониззя — місто Ушиця, але через розміщення повітового містечка Ушиці на краю повіту, було визнане незручним та згідно з клопотанням дворян, повітовим стало містечко Літнівці, через присвоєння йому назви Нової Ушиці, колишній центр повіту став іменуватися Стара Ушиця[4].

Географічне положення

Розташоване в східній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницький та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською громадами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.

Історія

Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.
Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.
Костел Преображення Господнього у Новій Ушиці, освячений у 1994 році

Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що там була літня резиденція польських панів.

У 17021703 роках Літнівці отримали привілей на Магдебурзьке право.

Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено низку повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло й Літнівецьке староство.

В 1829 році містечко перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було містечко Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.

За переписом 1899 року населення Нової Ушиці складало 6 541 чоловік, з них міщан — 6 248, селян — 129, купців — 34; будинків — 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.

Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, селище надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, жителі Нової Ушиці зазнали репресій.[5]

У 1924 році Нова Ушиця отримала статус селища міського типу.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померло щонайменше 183 жителі селища.[6]

З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. По закінченню Другої світової війни у 1946-1947 роках мешканці селища знову пережили голод.

1986 року в Новій Ушиці збудовано нове 4-х поверхове приміщення лікарні на 240 ліжок.

З 24 серпня 1991 року — в складі незалежної України.

В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.

З 1996 року розпочато газифікацію селища природним газом.

В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. А 21 лютого 2014 року скинуто пам'ятник Леніну.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, селище стало адміністративним центром — Новоушицької селищної громади[7].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоушицького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[8]

Населення

Рік Кількість населення
2011 4404[9]
2020 4001[10]
2022 3880[2]

Мова

У селищі поширені західноподільська та південноподільська говірки, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 97,87 %
російська 1,95 %
білоруська 0,04 %
єврейська 0,04 %
молдовська 0,02 %

Економіка

На території селища працюють плодоконсервний (посезонно), цегельний (періодично) та масло-заводи (постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно). Поширеним є вирощування та збирання лікарських трав, за рахунок відсутності важкої промисловості та екологічності місцевості.

Об'єкти соціальної сфери

  • Будинок дитячої творчості
  • Ліцей №1
  • Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету
  • Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги
  • Відділ "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Новоушицької селищної ради

Релігія

Природоохоронні об'єкти

Пам'ятки історії та архітектури

  • Будинок земської лікарні
  • Ринкова площа з єврейськими будинками
  • Плебанія
  • Народний будинок
  • Садиба Рингач
  • Завод «Монополь»

Міста-партнери

Персоналії

Галерея

Примітки

  1. Облікова картка Верховної Ради України[недоступне посилання з вересня 2019]
  2. а б Чисельність населення станом на 01 січня 2022 року
  3. Прогноз погоди в Новій Ушиці
  4. Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл. ISBN 978-617-7732-05-0
  5. Національний банк репресованих
  6. Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
  8. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  9. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
  10. Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  11. vsim.ua / "Благодійники з Німеччини передали допомоги на 100 тисяч євро в одну із громад"
  12. Сумні звістки не покидають нашу громаду!

Джерела та література