|
Дептівка
Де́птівка (ⓘ) — село в Україні, у Попівській сільській громаді Конотопського району Сумської області. До 2020 центр Дептівської сільської ради. Розташоване за 33 км від районного центру. Населення — до 700 осіб (на 2001 — 1 167 осіб). ЕтимологіяПрофесор Київського державного університету К. Тищенко тлумачить походження назви села з польської мови:
ГеографіяСело на лівому березі р. Ромен, вище по течії (10 км) — село Фесівка, нижче (5 км) — село Левівщина (Талалаївський район Чернігівської області), на протилежному березі — село Великий Самбір. Розташоване на шляху з Великого Самбора на Голінку. На території села низка ставків, більшість з яких перетворилися на болота. Біля села протікає річка Безіменна, ліва притока Ромену. ІсторіяКозацька добаЗа переказами, село засноване козаками Бойком та Дептою 1678. Гетьман України Іоанн Мазепа включив його до складу Великосамбірського старостатства, у якому кожен з п'яти населених пунктів мав магістрат та війта. Після агресії московського війська на територію України та знищення Батурина 1708, окупаційна влада спробувала закріпити село за старшиною, яка перейшла на бік Московії. Так, гетьман Іоанн Скоропадський видав універсал конотопському сотнику Григорію Костенецькому на власність селом, але вступити в дію він міг значно пізніше, по остаточному підкоренні України. Дептівський козацький курінь брав участь у Сулацькому (Терківському) поході (1725—1727), про що залишилося свідчення у справі про відсоткові борги дептівських козаків від 1732 року. До ліквідації полкового устрою та анексії Гетьманщини з боку Росії (1781), Дептівка була містечком Голінської сотні Прилуцького полку. Більшість зберегла становий статус козаків до 1920-х років — до комуністичної навали. У складі Російської імперіїСело віднесено до складу Кошарської волості Конотопського повіту. 1876 відкрито Дептівську міністерську школу, яку згодом перенесено до сусідньої Голінки - центру Голінської волості. Доба УНР та Гетьманату СкоропадськогоПерша радянська окупаціяУ роки колективізації, в 1929 році, у селі була створена перша артіль «Нове життя». До її складу затягнули 40 дворів. У 1931 році на базі артілі було створено два колгоспи, до складу яких уже входило понад 300 дворів та ще один колгосп «Червона Слобода». Створення колгоспних господарств дало змогу ефеткивно організувати штучний голод, від якого гинули переважно старі та діти. Село є в списку постраждалих від Голодомору 1932-33 — геноциду українського народу. Свідчення про комуністичний терор мешканки села Ксенії Салій, 1923 р.н.:
[2]. Друга Світова війнаГромада села найдовше у краї зберігала церкву від закриття та опоганення комуністами — аж до 1939 і початку Другої світової війни. Але вже у вересні 1941 із села вигнали сталіністів — організаторів Голодомору і атеїстів. Громада, яка повністю зберегла церковне майно, відразу домоглася від німецької влади відновлення богослужінь (священник Володимир Єршов) та повнокровного християнського життя. Церква залишалася єдиною діючою в окрузі аж до 1976 — сюди їздили хрестити дітей та відспівувати покійників із сусідньої Голінки. До української поліції 1941 вступили дептівці, родини яких були вбиті або депортовані сталіністами. Серед них — Петро Салій, батька якого, Микиту, засудили «за спекуляцію» та закатували у комуністичному концтаборі. Також органи місцевого самоврядування, згідно з постановою німецького уряду, провели часткову реституцію майна особам, які постраждали від комуністичних грабунків. Законним власникам Дептівки повернуто десятки хат та господарств, які забрали «активісти» та просто шахраї. Зокрема, родина Левусів повернулася до рідного обійстя аж із донецьких шахт, де вражені в правах станові козаки рятувалися з 1932 року. Проте 1943 сталінська влада повернулися до села. Хати знову були пограбовані та відібрані, а після цього комуністи влаштували новий терор голодом 1946—1947 — до демобілізації чоловіків, насильно забраних до сталінського війська. Друга радянська окупаціяДо 1965 року село Дептівка входило до Дмитрівського району Чернігівської області, а згодом, на прохання педагогів середньої школи, передано до складу Конотопського району Сумської області. Це порушило традиційні зв'язки громади села із сусідньою Голінкою Бахмацького району. 1987 року відновлено богослужіння у храмі Пресвятої Богородиці. Відкриття церкви добився безпосередньо у Москві колишній комуніст Григорій Овсійович Назаренко. Російське вторгнення в УкраїнуВ лютому-березні 2022 року через село курсували колони російських військ[3]. Силами збройних сил України на території села було ліквідовано п'ятьох окупантів, ще три потрапили в полон, ті намагалися вивезти награбоване майно[4]. На початку серпня 2022 року було затримано священнослужителя місцевого храму за підозрою в колабораціонізмі з російськими окупантами[5]. СьогоденняНа території сільської ради діють: Дептівська сільська рада, сільськогосподарські підприємства :Агрополіс ,ТОВ «Світоч», ПСП «Злагода» та два фермерські господарства, релігійна громада неканонічної в Україні Московської патріархії, очолювана кримінальником із Конотопа; сільська лікарська амбулаторія; сільський Будинок культури та бібліотека; приватні крамниці. 2020 закрита загальноосвітня школа І-III ст. та поштове відділення. Дітей возять на навчання у Великий Самбір. Пам'яткиОкраса села — дерев'яна церква Різдва Богородиці, побудована 1906 коштом Дептівської громади. Це досить помітна за розмірами та красою дерев'яна архітектурна споруда на Лівобережній Україні. Внаслідок недбайливості органів нагляду за пам'ятками, московські попи вкрили бані старовинної церкви дешевою позолотою. Уродженці
Див. такожПримітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
