Дебора Ліпштадт

|портрет=

Дебора Ліпштадт
англ. Deborah Esther Lipstadt
Народилася	18 березня 1947(1947-03-18) (77 років) Мангеттен, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки
Країна	США
Діяльність	історик Нового часу, історикиня, письменниця, викладачка університету
Alma mater	Університет Брандейса
Галузь	Історія Голокосту
Заклад	Університет Еморі
Науковий ступінь	Доктор філософії з історії
Нагороди	Carl von Ossietzky Prize^d (2018)
Особ. сторінка	hdot.org
Дебора Ліпштадт у Вікісховищі

Дебора Ліпштадт (англ. Deborah Esther Lipstadt; 18 березня 1947, Мангеттен, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — американський історик та дослідник Голокосту. Доктор філософії з історії, професор Інституту новітньої єврейської історії та вивчення Голокосту в Університеті Еморі в Атланті, голова академічного комітету Американського меморіального музею Голокосту[1]. У 1994 році президент США Білл Клінтон призначив Дебору Ліпштадт до американської «Ради пам'яті жертв Голокосту», де вона пропрацювала два терміни[2].

Дебора Ліпштадт народилася 18 березня 1947 року в родині єврейських емігрантів з нацистської Німеччини і виросла в Нью-Йорку. Вона закінчила міський коледж Нью-Йорка, отримала ступінь магістра та доктора філософії з історії в Університеті Брандейса.

Професійна діяльність

Професор Ліпштадт відома тим, що веде наукову полеміку з заперечувачами Голокосту. У 1993 році вона видала книгу «Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory», присвячену цій проблемі[3].

У 1996 році один з персонажів цієї книги, письменник Девід Ірвінг подав позов у британський суд на Дебору Ліпштадт та видавництво Пінгвін Букс, зі звинуваченням в наклепі і нанесенні збитку своєї наукової та ділової репутації.

Суд привернув велику увагу громадськості, причому не тільки у Великій Британії[4]. Справа тривала кілька років. Хоча британські закони покладають тягар доказів на відповідача, Ліпштадт та видавництво за допомогою ряду провідних експертів з історії Третього Рейху переконали суд, що Ірвінг маніпулював документами, підтасовував історичні факти і мотивом до цього слугували його антисемітські переконання[5].

На цьому суді вперше в історії були публічно оголошені уривки з раніше не опублікованих щоденників нацистського злочинця Адольфа Ейхмана[6].

11 квітня 2000 року суд оголосив 333-сторінковий вердикт[4]. Претензії Ірвінга були відкинуті, він отримав вимогу сплатити 3 млн фунтів як компенсацію судових витрат[7][8].

Однак, незважаючи на постійну боротьбу з заперечувачами Голокосту, Дебора Ліпштадт не підтримує заборону на висловлювання, що заперечують Голокост або покарання за них.

«Я прихильниця такої неприємної дрібниці, як свобода слова, і мене дуже турбує, коли уряди обмежують її»[9].

У лютому 2007 року, Ліпштадт вперше використала неологізм «м'яке заперечення» на щорічному благодійному бенкеті Сіоністського об'єднання в Лондоні. Говорячи про книгу Джиммі Картера «Палестина: мир, а не апартеїд» вона заявила:

«Коли колишній президент Сполучених Штатів пише книгу по ізраїльському-палестинській кризі та поміщає хронологічну таблицю на початку книги, щоб сприяти розумінню ситуації, і в цій хронології не вносить нічого істотного між 1939 і 1947 роками, то це м'яке заперечення»[10].

Надалі Ліпштадт використовувала даний термін для позначення заперечення Голокосту тими, хто визнає саму подію в цілому, однак намагається применшити її масштаби і унікальність шляхом умовчання істотних аспектів або некоректних порівнянь з іншими подіями[11][12].

Бібліографія

• Deborah E. Lipstadt. Beyond Belief: The American Press and the Coming of the Holocaust 1933—1945. 1993. ISBN 0-02-919161-0. (англ.)
• Lipstadt D. Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory. — ISBN 978-0-14-024157-0.
• Deborah E. Lipstadt. History on Trial: My Day in Court with David Irving. 2005. ISBN 0-06-059376-8. (англ.)

Примітки

1. Кто такая д-р Дебора Липштадт?. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 6 березня 2011.
2. Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion News & Publications. Third Annual Bamberger Memorial Lecture with Deborah E. Lipstadt (22/11/2005) (англійською) . Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 березня 2011.
3. Deborah Lipstadt, Denying the Holocaust: The Growing Assault on Truth and Memory, Penguin, New-York, 1993; London, 1994 (англ.)
4. Одна, но пламенная страсть [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
5. R. J. Evans, Lying about Hitler. History, Holocaust, and the David Irving Trial, Basic Books, New York, 2001 и R.J. van Pelt, The case for Auschwitz: Evidence from the Irving Trial, Indiana University Press, 2002. (англ.)
6. Эйхмана процесс // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
7. Індустрія наклепу. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 6 березня 2011.
8. Девід Ірвінг — винний. Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 6 березня 2011.
9. Евросоюз планирует принять спорный закон против отрицания геноцида. Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 6 березня 2011.
10. Quoted by Jonny Paul, «Holocaust Scholar Warns of New 'soft-core' Denial» [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is] The Jerusalem Post(англ.).
11. Lipstadt lecture to focus on Holocaust denial, libel suit. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 6 березня 2011.
12. Denying the deniers: Q & A with Deborah Lipstadt. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 6 березня 2011.