Давидко Люся Степанівна

Люся Степанівна Давидко
Ім'я при народженні	Люся Степанівна Давидко
Народилася	18 листопада 1948(1948-11-18) (76 років) м. Тернопіль
Національність	українка
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	актриса
Роки діяльності	1965—донині
Провідні ролі	Тетяна, Рахіра, Мавка, Роксолана, Гертруда
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Люся Степанівна Давидко у Вікісховищі

Люся Степанівна Давидко (до шлюбу Жаховська; нар. 18 листопада 1948, м. Тернопіль) — українська акторка. Народна артистка України (2001).

Життєпис

Народилася 18 листопада 1948 року у Тернополі в сім'ї робітника. У школі виступала в драмгуртку, читала поезії на олімпіадах, мріяла стати артисткою.

У 1964 році вступила на навчання до театральної студії при Тернопільському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. Тут слухала курс акторської майстерності в Раїси Степаненко, на студійній сцені успішно зіграла роль Марусі («Дай серцю волю, заведе в неволю») і Анісії («Влада темряви»). Після закінчення студії в 1965 році прийнята до акторського складу театру. Відточувала майстерність під керівництвом режисерів Ярослава Геляса, Руслана Степаненко, Бориса Головатюка.[1]

Одружена зльністьом Тадеєм Давидком.

Театральна діяльність

Від 1965 року й донині працює акторкою Тернопільського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. За весь час на сцені цього театру зіграла понад 120 різнопланових ролей (в основному драматичних та гострохарактерних героїнь), серед яких:

• Тетяна, Рахіра («У неділю рано зілля копала», «Земля» за Ольгою Кобилянською);
• Софія, Варка («Безталанна», «Наймичка» Івана Карпенка-Карого);
• Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки);
• Стеха («Назар Стодоля» Тараса Шевченка);
• Валерія («Моя професія — сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі й Ренцо Тарабузі);
• Роксолана («Роксолана» за Павлом Загребельним);
• Гертруда («Гамлет» Вільяма Шекспіра);
• Кезонія («Калігула» Альбера Камю);
• Хелен («Гуцулка Ксеня» Ярослава Барнича);
• Жаннет Фішнр, Елейн Навазіо, Боббі Мітчел («Останній палко закоханий» за Нілом Саймоном);
• Наташа («Шлях сина» за Олексієм Корниенком);
• Інга («Чотири хрести на сонці» за Анатолієм Делендиком);
• Орися («Циганка Аза» Михайла Старицького);
• Наташа («Пам'ять серця» за Олександром Корнійчуком);
• Німфа («Лісова пісня» за Лесею Українкою);
• Зубержат («У ніч місячного затемення» за Мустаєм Каримом);
• Катря («Мати-наймичка» за Іваном Тогобочним);
• Маруся («Дай серцю волю» за Марком Кропивницьким);
• Роль в комедії «Штани» Ференца Дунаї.

Ролі в опереттах:

• Пепіта («Вільний вітер» за Ісааком Дунаєвським);
• Наташа («Чорноморці» за Миколою Лисенком).

Також зіграла епізодичну роль у кінострічці «Вишневі ночі» (1992)[2].

Нагороди

• Заслужена артистка України (1980)[3];
• Народна артистка України (2001)[4].

Примітки

1. 18 листопада. 2008 року: 60 років від дня народження Люсі Степанівни Давидко // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2008 рік : бібліогр. покажч. Вип. 18 / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич ; ред. Г. Жовтко ; відп. за випуск В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. — С. ?.
2. Давидко Люся Степановна. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
3. Про присвоєння працівникам Тернопільського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка почесних звань Української РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР 8 грудня 1980 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1980. — № 52. — С. 1017.
4. Указ Президента України від 25 січня 2001 року № 49/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»

Джерела

• Дем'янова І. Давидко Люся Степанівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 458. — ISBN 966-528-197-6.
• Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик. — Т., 2001.

Література

• Давидко Л. Найдорожче для мене — сім'я та професія // Медична академія. — 2001. — № 4 (лют.).
• Люся Давидко: «Найдорожче для мене — сім'я та професія» / Розмова з актрисою облдрамтеатру вів М. Шот // Урядовий кур'єр. — 2004. — 27 березня. — С. 8—9.
• Люся Давидко: «Після прем'єри…»: Розмова з актрисою облдрамтеатру // Нова Тернопільська газета. — 2003. — 19 листопада.
• Сценаріїв у своєму житті не допускаю / Розм. з актрисою облдрамтеатру Л. Давидко вела В. Гродецька // Rіа плюс. — 2004. — 28 квітня. — С. 18.
• Собуцька В. Люся Давидко: «Я запалити хочу вогники в серцях!» // Свобода. — 2003. — 22 листопада.
• Садовська Г. «Для театру — артистка золота» // Вільне життя. — 2003. — 29 листопада.
• Клос С. Люся Давидко // Тернопіль вечірній. — 2001. — 9 травня.
• Переможці ІІ Всеукраїнського фестивалю українських театрів «Прем'єри сезону»: Спеціальний приз журі за високу професійну майстерність присуджено Л. Давидко за роль няні у виставі «Ромео і Джульєтта» Тернопільського академічного театру імені Т. Г. Шевченка // Україна молода. — 2002. — 23 травня.
• Попович Ж. Гриць Драпак вітав Люсю Давидко з Чикаго: Бенефіс актриси облдрамтеатру // Тернопіль вечірній. — 2003. — 27 листопада.
• Попович Ж. «Прем'єри сезону» відзначили Люсю Давидко: Всеукраїнський фестиваль українських театрів // Тернопіль вечірній. — 2002. — 5 червня.
• Федорейко Є. Люся Давидко: «Я стрибала з воза і бігала по сцені, мов демон» // Місто. — 2004. — 24 листоп. — С. 10.
• Юхно-Лучка М. Екзотичні захоплення у домі Давидків: Про сім'ю тернопільських акторів Давидків // Нова Тернопільська газета. — 2006. — 19–25 липня. — С. 10.