Гіндустані
Гіндустані — індоіранська мова або група споріднених діалектів, що домінує у Північній Індії та Пакистані та зазвичай поділяється на дві головні підгрупи: гінді та урду. Гіндустані у двох її варіантах (гінді й урду) є другою (за іншими даними — третьою) мовою у світі за кількістю мовців після китайської (та, можливо, англійської).[1] Літературні мови й діалектиГіндустані має чотири стандартизовані літературні мови, дві з яких мають статус офіційних мов:
Крім цих стандартних діалектів гіндустані охоплює багато нестандартизованих діалектів, як на території Південної Азії, так і за її межами. Так, багато діалектів виникли на островах Океанії та Вест-Індії у спільнотах переселенців з Індії. З них фіджійська гінді розглядається як окрема мова, що перейшла на латинську абетку й отримала державний статус. Карибскі варіанти гіндустані, поширені в Суринамі, Гаяні та островах Вест-Індії, офіційного статусу та письмової норми не мають. ІсторіяТермін гіндустані був запроваджений європейцями у XV столітті[2]. Проте за свою кількасотлітню історію цей термін зазнав деяких змін. Для перськомовних завойовників Індії гіндустані спершу був загальним поняттям на означення місцевих мов Північної Індії. Гіндустані розвинулася з делійського варіанту діалекту кхарі-болі. З XIX століття гіндустані стала лінгва-франка в північній Індії. На її основі було створено дві стандартні мовні норми: гінді і урду, які витіснили більш ранні літературні мови (авадхи, брадж бхакха, садхукадді). До розділу Британської Індії назви «гінді», «гіндустані» і «урду» були синонімами. Після розділу Британської Індії в 1947 році Індія і Пакистан стали розвивати свої варіанти мови — в Індії гінді, який використовує деванагарі та орієнтується на запозичення термінології з санскриту, а в Пакистані урду, що використовує арабсько-перське письмо і орієнтується на запозичення термінології з арабської і перської мов. У підсумку спеціальні тексти на гінді малозрозумілі для того, хто знає тільки урду, і навпаки. У той же час розмовні варіанти гінді і урду, не зазнали такого штучного припливу запозичень і залишаються взаємно зрозумілими. Зокрема, в індійських кінофільмах (див. Боллівуд) навмисно використовується «нейтральний» гіндустані, добре зрозумілий як індійцям, так і пакистанцям. Мова УрдуУрду є національною мовою Пакистану та офіційно визнаною мовою Індії. Урду є офіційною мовою індійських штатів Андхра-Прадеш, Джамму й Кашмір, Столична територія Делі, Уттар-Прадеш та Біхар, де мешкає велика частка мусульманського населення. Мова ГіндіГінді є офіційною мовою Індії. Основою гінді став діалект Кхарі-болі, що ним розмовляють у Делі та околицях. Основні відмінності від урду — використання письма деванагарі та менший вплив перської мови. За останні 500 років мовою гінді було створено визначні пам'ятки літератури, філософської та релігійної думки. Гінді є домінуючою мовою в районі Індійського плоскогір'я. В Індії термін «гіндустані» не має широкого вжитку в значенні мови, а лише як поняття музики, де він означає стиль класичної індійської музики (англ. Hindustani classical music). Натомість, коли йдеться про мову, то в Індії надають перевагу назві гінді. Базаар ГіндустаніТермін гіндустані може вживатися у значенні сукупності діалектів щоденної мови на противагу до стандартизованих урду та гінді. Це значення передається терміном Bazaar Hindustani, тобто базарна гіндустані[3] Так звана базарна гіндустані є піджиноподібним соціолектом зі спрощеною граматикою (зменшення кількості флексій). Гіндустані за межами Південної АзіїОкрім ролі лінгва франка в Індії та Пакистані, гіндустані вживається представниками південноазійської діаспори в Північній Америці, Європі, Африці та на Близькому Сході. Гіндустані також розмовляють в М'янма, де за колоніальних часів англійці запровадили гінді, як офіційну мову. Ще досі багато представників старшого покоління в М'янма розмовляють гіндустані, проте ця мова не має офіційного статусу. За межами Індійського субконтиненту термін «гіндустані» часто вживається, як синонів до прикметника «індійський» і використовується на позначення різних діалектів гінді. Фіджійська гіндустані (Fijian Hindustani, Fiji Hindi), наприклад, походить не безпосередньо з гінді, а з одного із її східних діалектів — авадхі. На відміну від авадхі, фіджійська гінді зазнала сильного впливу мови Бходжпурі. Фіджійською гінді розмоляє більшість індо-фіджійської громади, що становить 38.1 % населення Фіджі. Карибська гіндустані є також різновидом мови Бходжпурі. Цією мовою розмовляють в таких країнах, як Суринам, Гвіана, Тринідад і Тобаго та Беліз. Сурнамі гіндустані (англ. Sarnami Hindustani) є другою за поширеністю мовою Суринаму після нідерландської, що пов'язано з великою в минулому хвилею іміграції до Суринаму з індійських штатів Біхар та Уттар-Прадеш. Етнічні індійці становлить 37 % населення Суринаму і є найбільшою етнічною групою країни. Ця мова є рідною приблизно для 165 000 суринамців, що проживають як на батьківщині, так і за кордоном. Близько 150 000 носіїв Сурнамі гіндустані живуть на півночі в прибережній зоні. Сарнамі також розмовляють багато суринамських іммігранти в Нідерландах, особливо представники старшого покоління. Слово Sarnami буквально означає «Суринамський». Термін «Sarnami Hindoestani» був уперше використаний в 1961 році Дж. Г. Адгіном (J.H. Adhin). Гінді й урдуГінді й урду в усному мовленні розглядаються як два варіанти однієї мови, проте вони мають суттєві лексичні відмінності та відмінності на письмі (див. розділ письмо). Літературна урду зазнала відчутного впливу перської та арабської мов, тоді як гінді — санскриту й пракритів. Граматика та базова лексика (займенники, основні дієслова) як гінді, так і урду дуже подібна й походить з пракритської основи з впливом перської мови для обох варіантів. Лексичні відмінності урду й гінді заторкують фахові мови, термінологію, наприклад у релігійній сфері. Вони також спричинені самостійним розвитком цих мовних варіантів у двох різних країнах (Індія і Пакистан), що мають свої особливі реалії. Граматика і фонетична система обох варіантів гіндустані настільки близькі, що мовці урду й гінді можуть легко розуміти один одного. Гіндустані й БоллівудІндійська кіноіндустрія Боллівуд, що розташовується у місті Мумбаї (штат Махараштра), використовує у своїх кінострічках діалекти гінді-урду, авадхі, раджастхані, Пенджабі, а також дуже часто Бомбейсбкий варіант гінді (Bambaiya Hindi), що має багато англіцизмів. Деякі з пісень, на які багаті кінофільми Боллівуду, виконуються в стилі поетичної традиції урду (Urdu Shayari). Зазвичай назва фільму подається латинкою, на деванагарі та персо-арабським письмом. У кінофільмах історичної тематики про період Імперії моголів чи Делійського султанату мають багато термінів урду. Тоді як фільми на індуїстські міфологічні сюжети значною мірою використовують терміни санскритського походження, відсутні в урду. Лоллівуд та фільми урдуЗа аналогією до Голлівуду та Боллівуду в Лагорі (Пакистан) було створено центр кіновиробництва Лоллівуд (урду لالی وڈ). Більшість фільмів створюється тут мовою урду. ПисьмоПерсько-арабське письмо, що використовується для текстів мовою урду:
Письмо денавагарі, що використовується для текстів мовою гінді:
ФонетикаФонетична система обох варіантів гіндустані — гінді й урду — спільна. Голосні
Приголосні
ГраматикаДля морфології гіндустані характерні як синтетичні, так і аналітичні форми. В іменників граматичні категорії виражаються за допомогою суфіксів та відокремлених постфіксів (первісних, або «простих», і похідних, або «складних»), у дієслова — за допомогою суфіксів та допоміжних дієслів (первинних, що передають основні значення часу і способу, та вторинних, що передають значення способу дії та деякі інші). Іменники мають категорії роду (2), числа (2), відмінка (3). Відмінювання іменників
Прикметники поділяються на дві групи: відмінювальні та невідмінювальні. Числівники мають децимальну структуру, як і в інших індоарійських мовах (напр. непалі). Дієслова мають категорії виду (перфектний, габітуальний та тривалий), часу та способу. Гіндустані є мовою, в якій порядок слів у реченні будується за схемою SOV (підмет — означення — присудок). Для синтаксису характерна ергативна конструкція речення з присудком, вираженим формою доконаного виду перехідного дієслова. Граматичні відмінностіВідмінності між урду й гінді є не лише на лексичному рівні. Незважаючи на велику подібність граматичних систем урду і гінді, існує низка відмінностей і на цьому мовному рівні[6].
Примітки
Див. такожЛітератураСловники
Граматики
Загальні огляди, підручники
Посилання
|