Гібіск конопляний

Гібіск конопляний
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Мальвоцвіті (Malvales)
Родина:	Мальвові (Malvaceae)
Рід:	Гібіск (Hibiscus)
Вид:	H. cannabinus
Біноміальна назва
Hibiscus cannabinus L., 1759

Гібіск конопляний, або кена́ф[1] (від перс. کنف, Hibiscus cannabinus) — однорічна трав'яниста прядильна рослина родини мальвових. Походить з Південної Африки.

Опис рослини

Коренева система кенафу стрижневого типу. Основна частина коренів залягає на глибині 45-50 см (окремі корені сягають глибини 220 см).

Рослина заввишки 2-5 м.[2] Товщина стебла біля основи — 0,8-3 см. Найякісніше волокно утворюється у стебла діаметром не більше 1,5 см. Забарвлення стебла зелене, червоне та пурпурове. На сонці зеленостебельні форми набувають червоного забарвлення і це знижує якість волокна. У стеблах кенафу міститься 16-20 % волокна, в тому числі первинного — до 35 %, вторинного — 65 %. Вторинне волокно більш м'яке та еластичне.

Листки довгочерешкові; нижні — прості, середні пальчасто-роздільні і верхні — ланцетоподібні.[2]

Квітка кенафу 5-пелюсткова (діаметром 7-12 см), розташована в пазусі листа на короткій (5-7 мм) квітконіжці. Квітки кремові з вишнево-червоною плямою всередині віночка; сидять поодинці в пазухах листків і відцвітають за 1 день.[2] Переважає самозапилення[2]. При недостатньому розвитку пиляків можливе перехресне запилення (до 10 %) за допомогою бджіл та інших комах[2]. Кенаф цвіте 1,5-2 місяці.[2] Бджоли беруть нектар з позаквіткових нектарників; пилок майже не збирають[2] Мед і пилок вважаються малоцінними.[2].

Використання

Волокно кенафу використовують для виготовлення мішкових тканин, а також для скатертин та килимів, корабельних тросів (у цьому застосуванні відоме під назвою «бомбейське прядиво»)[3][4]. Костриця (деревина стебла) використовується для виготовлення паперу та картону. Насіння кенафу містить технічну олію.

Розповсюдження

Кенаф вирощують у Південно-Східній Азії і Центральній Америці, в деяких країнах Африки.

У радянські часи вирощувався в Узбецькій, Киргизській і Казахській РСР, на Північному Кавказі й півдні України[2].

Біологічні властивості

Кенаф — самозапилювач, хоча іноді зустрічається і перехресне запилення. Формування насіння відбувається 12-15 днів, стільки ж і дозрівання. Загальна кількість насіння в коробочці при нормальному запиленні — 25 штук. Коробочка кенафу покрита жорсткими дрібними волосинами, що викликають свербіж і подразнення. Кенаф в перші 30 днів росте повільно і досягає висоти 12-15 см. Найбільш швидке зростання рослини відбувається в другий період, що триває до формування насіння. До кінця цього періоду висота кенафу досягає максимуму — 3,5-4,5 м. У подальшому ріст припиняється і формується насіння.

Примітки

1. Кенаф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Алєксєєнко Ф. М., Савченко Я. М. і ін. Виробнича енциклопедія бджільництва. — Київ: «Урожай», 1966. 500с. (с.:202)
3. Самойлов К. И. Бомбейская пенька // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
4. Бомбейская пенька // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

• Косовський М., Ніколіна Н. Кенаф в Україні: Досліди з кенафом в селянських господарствах 1929 р. // Краєзнавство. — Харків, 1930. — № 1-5. [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] — С. 29-36.

Портал «Ботаніка»   Портал «Біологія»