Гуамея світлоока

? Гуамея світлоока
Світлоока гуамея
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Leiothrichidae Рід: Чагарниця (Garrulax) Вид: Гуамея світлоока
Біноміальна назва
Garrulax canorus (Linnaeus, 1758)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Turdus canorus Linnaeus, 1758 Leucodioptron canorum (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Garrulax canorus Віківиди: Garrulax canorus ITIS: 178834 МСОП: 22735076 NCBI: 238855

Гуаме́я світлоо́ка[2] (Garrulax canorus) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Китаї, Лаосі і В'єтнамі. Цей вид часто утримується в неволі через його мелодійний спів.

Опис

Світлоока гуамея (Гонконг)

Довжина птаха становить 21—25 см. Крила широкі, округлі, хвіст віялоподібний. Забарвлення переважно рудувато-коричневе. Спина, тім'я і горло поцятковані темними смужками. Навколо очей широке біле кільце, кінець якого тягнеться далі за очима. Дзьоб і лапи жовтуваті. У представників підвиду G. c. owstoni нижня частина тіла блідіша, а верхня частина тіла має оливковий відтінок. Самцям світлоокої гуамеї притаманний гучний, чіткий спів, що включає різноманітні трелі і свисти. Світлоокі гуамеї можуть імітувати голоси інших птахів.

Підвиди

Виділяють два підвиди:[3]

• G. c. canorus (Linnaeus, 1758) — центральниі і південний Китай, північний Лаос, північний і центральний В'єтнам;
• G. c. owstoni (Rothschild, 1903) — острів Хайнань.

Тайванська гуамея раніше вважалася підвидом світлоокої гуамеї, однак була визнана окремим видом. Генетичне дослідження показало, що ці два види розійшлися приблизно 1,5 млн років тому. Два підвиди світлоокої гуамеї розділилися близько 600 тисяч років тому[4].

Поширення і екологія

Світлоокі гуамеї мешкають у Китаї, Лаосі і В'єтнамі. Вони були інтродуковані на Тайвань і Гаваї, до Сінгапуру і до Японії. На Тайвань вид потрапив у 1980-х роках і нині становить загрозу генетичній унікальності ендемічної тайванської гуамеї, оскільки активно з нею гібридизується. На Гаваї вид був завезений на початку XX століття. Нині світлоокі гуамеї є поширеними на островах Кауаї, Мауї і Гаваї, в меншій мірі на островах Оаху і Молокаї.

Світлоокі гуамеї живуть у вологих тропічних і субтропічних лісах і чагарникових заростях, на полях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться комахами і плодами. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо чашоподібне, розміщується на висоті до 2 м над землею. В кладці від 2 до 5 синіх або синьо-зелених яєць.

Етимологія

Назва птаха походить від слова кит.: 画眉 (huà-méi), що означає "намальовані брови". Назва вказує на хартерний візерунок на обличчі птаха[5].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Garrulax canorus. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
4. Shou-Hsien Li, Jing-Wen Li, Lian-Xian Han, Cheng-Te Yao, Haitao Shi, Fu-Min Lei, Chungwei Yen (2006) "Species delimitation in the Hwamei Garrulax canorus", Ibis 148 (4): 698–706. doi:10.1111/j.1474-919X.2006.00571.x
5. Glossary of Bird Species in Chinese, Japanese, and Vietnamese: Garrulacinae [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.] Retrieved 16/07/07.

Джерела

• MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
• Pratt, H. Douglas; Bruner, Philip L. & Berrett, Delwyn G. (1987), A Field Guide to the Birds of Hawaii and the Tropical Pacific, Princeton University Press, Chichester.
• Robson, Craig (2002) A Field Guide to the Birds of South-East Asia, New Holland Publishers (UK) Ltd., London.

Посилання

• Oriental Bird Images - hwamei [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]