|
Грот Микола Якович
Грот Микола Якович (нар. 18 (30) квітня 1852, Гельсінкі — 23 травня (4 червня) 1899, Кочеток) — російський філософ-ідеаліст, професор Московського університету (з 1886), голова Московського психологічного товариства, перший редактор журналу «Питання філософії і психології» (з 1889). БіографіяНародився в сім'ї філолога, академіка Я. К. Грота і письменниці Наталії Петрівни Семенової (1824–1899), сестри відомих діячів і письменників Миколи Петровича Семенова і Петра Петровича Семенова-Тян-Шанського. Дружина — Наталя Миколаївна Лавровська. Діти: Євгенія, Олексій, Марія, Наталія, Ольга, Олена, Надія, Лев. Закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету (1875). Нагороджений золотою медаллю за твір «Спростування Платона і піфагорійців по метафізиці Арістотеля». Після річного стажування в Німеччині влаштувався в Ніжині, викладав психологію, логіку та історію філософії в місцевому Історико-філологічному інституті. Захистив магістерську дисертацію «Психологія почувань в її історії та головних основах» (1880) і докторську "До питання про реформу логіки. Досвід нової теорії розумових процесів "(1882). Неодноразово друкувався у французькому журналі «Філософське огляд» за редакцією академіка Теодюля Рибо. В 1883–1886 рр. завідував кафедрою філософії Новоросійського університету в Одесі, а з 1886 р. — професор Московського університету, де до самої смерті працював на кафедрі філософії. З 1888 року — голова Московського психологічного товариства. В 1889 р. заснував журнал «Питання філософії та психології», який і очолював з 1889 до 1896 р. Помер М. Я. Грот 1899 року, у віці 47 років, повний розквіту творчих сил, по дорозі до Харкова, куди їхав, щоб викладати філософію в місцевому університеті[3]. Наукові поглядиВ ранній період під впливом К. Д. Кавеліна погляди Грота тяжіли до позитивізму. Надалі Грот еволюціонував до побудови метафізики на основі даних дослідної науки (так званому монодуалізму) і до пошуку природничо-наукових підстав для етики та аксіології. Принципова різниця між психологією і соціологією вбачалася М. Гротом незначною — психологія розглядає індивідуальні психічні явища, які мають загальний і порівняно простий характер, а соціологія, вважав соціолог, опікується явищами суспільними (колективними), які складніше за перші і мають специфічний характер. У цьому, зокрема, проявляється тенденція вченого до психологізації соціології — так, скажімо, суспільство, подібно до індивіда, виявляє пізнавальну діяльність, яка виражається у накопиченні наукових знань, розвиткові мови тощо. Розглядаючи питання побудови соціології як науки, М. Грот наполягав на виділенні таких її підрозділів:
Концепцію суспільного розвитку професор виклав зокрема у праці «Прогрес і наука» (1883 рік), тлумачив його як безперервну вервечку природних перетворень, фіналом якого є взаємне пристосування природних об'єктів. Праці Окремі видання
Статті
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
