«Гре́цька патроло́гія» (Patrologia Graeca, PG) — книжкова серія відредагованих зібрань праць Отців Церкви та інших християнських письменників,написана грецьким койне та візантійською мовою. Складається зі 161-го тому, які були надруковані у 1857–1866 роках у Католицькій типографії Жака-Поля Міня. Включає Східних Отців і письменників, а також тих західних авторів, що писали свої твори грецькою. Входить до монументального проекту Міня з видання всіх Отців Церкви, поряд з «Латинською патрологією» (лат.Patrologia Latina, PL), а також «Орієнтальною патрологією» (лат.Patrologia Orientalis, PO), що була видана послідовниками абата вже після його смерті.
Історія видання
Видання Східних Отців на Західі розпочав у XVI століттікатолицький орден мавриніан (Mauristes) — вчена спільнота ченців-бенедиктиців, що жили у передмісті Парижа у монастирі св. Мавра. Мавриніани почали свої видання на кошти французького короля Людовіка XIV, який зацікавився грецькими отцями, коли дізнався, що вони жили в епоху до появи папського абсолютизму. Людовік був прихильником незалежності від Папи Римського («галліканство») і тому підтримував діяльність мавриніан. Їхні публікації були дуже повними, хоч і не критичними.
На основі видань мавриніан французький священик Жак-Поль Мінь (1800—1875) у середині 19 століття здійснив грандіозну справу видання усіх святоотцівських творів в межах однієї книжкової серії. Поштовхом до цього, як і в часи Людовіка XIV, стало незадоволення французьких католиків догматом про непомильність Папи Римського. Для роботи над виданням абат Мінь наймав усіх, хто тільки погоджувався йому допомагати. Серед його співробітників були і позбавлені сану священики, і ченці-волоцюги, і подібний химерний люд. Видання Міня не було ні критичним, ні науковим. Окрім видань мавриніан, частина текстів опубліковувалась вперше.
Результатом роботи Міня стали дві монументальні серії: 217-томна «Латинська патрологія», що охоплювала період до папи Інокентія III (XII–XIII століття), та 161-томна «Грецька патрологія», що охоплювала період до 1453 року. Така хронологія відображала, що, за думкою Міня, латинське Передання закінчилось у XIII столітті, а грецьке — з турецьким завоюванням на два століття пізніше.
Насправді 161 том являють собою 166 томів, оскільки томи 16 та 87 розділені на три частини, а 86 том на дві.
Перше видання становить лише латинські переклади оригіналів (81 том, 1856—1861). Друге видання містить грецький текст з паралельним латинським перекладом (166 томів, 1857—1866). Текст скомпоновано так, що колонці тексту на грецькій мові відповідає колонка латинського перекладу. У випадках, коли грецький оригінал було втрачено, як, наприклад, відбулось з деякими текстами Іринея Ліонського, існуючі грецькі фрагменти були поміщені серед латинського тексту. У одному випадку оригінал збережений лише на сирійській мові і перекладений на латинську. Дуже часто інформація про автора та коментарі теж представлені латинською мовою.
Дорофей Схоларіос додав до видання неповний список авторів і тем (Афіни, 1879), а потім уклав повний зміст видання (Афіни, 1883). У 1912 році видавництво «Abud Fratres Garnier Editions» опублікувало індекс томів «Грецької патрології» під редакцією Фердінандо Кавалеро.
Незважаючи на недоліки і давнину видання, «Грецька патрологія» не втратила свого значення до нинішнього часу. Хоча при підготовці до видання рукописи не вивчались, а передруковувались уже наявні видання, але об'єднання переважно малодоступних книг в одну серію суттєво полегшило роботу вчених. При академічному цитуванні Східних Отців Церкви прийнято вказувати, що текст знаходиться у даному виданні (що позначається абревіатурою «PG»), номер тому і номер колонки видання.
Список томів
Як і в «Латинській патрології», автори (з кількома виключеннями) розміщені у хронологічній послідовності, охоплюючи період від самих ранніх християнських авторів до часів падіння Константинополя.
.jpg)
