Гай Марій Вікторин

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гай.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гай Марій.

Гай Марій Вікторин
Народився	близько 291 Африка
Помер	бл. 366 Рим
Громадянство	Римська імперія
Діяльність	граматик
Галузь	філософія
Знання мов	латина[1][2]
Конфесія	християнство
Рід	Марії

Гай Марій Вікторин (лат. Gaius Marius Victorinus, відомий також як Вікторин Афр; близько 291 — бл. 366) — граматик, ритор та філософ Римської імперії.

Життєпис

Походив з поганської родини. Народився в Африці (тому звався Афр — Африканський).

Згодом, близько 340 року, перебрався до Риму, де зробив чудову кар'єру дослужившись до сенаторського звання. У 354 році йому поставили статуї на Форумі Траяна. Близько 355 року навернутий у християнство. У 362 році імператор Юліан видав наказ, згідно якому християнам заборонялось обіймати посади професорів риторики. На той час Вікторин обіймав посаду муніципального вчителя Риму, тому вимушений був піти у відставку. Він став давати приватні уроки та приділяти більше уваги написанню своїх праць. Помер близько 366 року в Римі.

Творчість

Його праці мали велике значення для історії західноєвропейської культури.

Написав «Граматику» (Ars grammatica) в 4 книгах, значна частина якої була згодом включена в підручник метрики Елія Феста Афтонія.

Про філософські інтереси Вікторина свідчать перекази неоплатонічних творів, коментарі та власні праці. Він переклав латиною деякі твори Аристотеля та Плотіна. Написав коментарі до «Категорій» Аристотеля і «Топік» Цицерона, але вони не збереглися. Уцілів коментар Вікторина до трактату Цицерона «Про зміст». Створив нову філософську мову — нові визначення абстрактних понять, одним з перших латинських авторів зайнявся метафізикою. Намагався поєднати християнські думки і неоплатонічну метафізику.

З власних творів до тепер зберігся твір з логіки «Про дефініції» (De definitionibus), але твір «Про силогізми» втрачено.

Інші праці носили теологічний і антиаріанський характер. До них належать коментарі, тлумачення і гімни. Він коментував послання Павла. До цього періоду також відноситься твір «Про Святу Трійцю проти Арія» (De Trinitate contra Arium) в 4 книгах. Вікторин зберіг для нащадків філософські думки платоників і неплатоників (вплив яких помітний у творах Боеція і Августина).

Примітки

1. Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
   d:Track:Q85138432d:Track:Q85135665
2. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133

Джерела

• Pierre Hadot, Marius Victorinus. Recherches sur sa vie et ses œuvres, Parigi, Études augustiniennes, 1971. (фр.)
• Michel Tardieu: Recherches sur la formation de l'Apocalypse de Zostrien et les sources de Marius Victorinus (Collection «Res Orientales» 9). Peeters, Louvain 1996; Librairie Vrin, Paris 1996. (фр.)

Посилання

• Вікторин Гай Марій // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 95. — ISBN 978-966-439-921-7.