Гравітаційна затримка сигналуГравітаційна затримка сигналу або ефект Шапіро — ефект загальної теорії відносності, внаслідок якого в полі тяжіння електромагнітні сигнали йдуть довше, ніж за відсутності цього поля. Це явище споріднене з гравітаційним сповільненням часу[джерело?]. Історія відкриттяВперше ефект був передбачений 1964 року американським астрофізиком Ірвіном Шапіро. Шапіро запропонував експеримент, під час якого радіохвилі відбивалися від поверхні Венери і Меркурія та поверталися на Землю. Обчислення Шапіро передбачали, що при деякому розташуванні Землі, Сонця і Венери очікуваний час затримки сигналу в результаті дії гравітаційного поля Сонця буде близько 200 мікросекунд[1]. Перші експериментальні дані, отримані в 1966-1967 роках в обсерваторії MIT, збіглися з прогнозами Шапіро[2]. Відтоді поправки були підтверджені точнішими експериментами як в Сонячній системі, так і в компактних системах подвійних зір. Обчислення затримкиОбчислення затримки часу для світла в полі точкової масиДля сигналу, який подорожує навколо точкової маси, затримка може бути обчислена за формулою: Тут — одиничний вектор, спрямований від спостерігача до джерела, а — одиничний вектор, спрямований від спостерігача до тіла з масою M, яке створює гравітаційне поле. Формула може бути переписана в іншому вигляді:
де x — ефективне збільшення шляху світла, а — радіус Шварцшильда. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia